Епізод 5: Людина-демон

   -Нарешті ти відкрив свою нову силу,– долинув тихий і радісний з лісу.

-Хто це?- спитався чоловік, коли перед ним з'явилась демон,- Ти ж одна з генералів чортової дюжини…

-Ох, то я відома серед людей,– усміхнулась вона,– ти правий я сукуб Марія перший генерал армії демонів. Хоча, це й не дивно, ми вже зустрічались, герою, Чи у тебе куряча пам'ять?

-Як ти догадалась, що я герой?

-Ти серйозно? Забув хто це з тобою зробив? Знаєш ти дуже розчарував нашу господиню!– відповіла генерал,– Але зараз не до цього. Хочеш дізнатись що з тобою стало і що це за сила?

"Я маю бігти в село… А чого я маю туди бігти? Чорт, це щось важливе, але я не можу згадати. Все чого я хочу – слухати її. Невже це і є її сила?– думав Олександр,– Я слухаю!

-Ось і чудово,– засміялась демониця,– тоді слухай. Наша люба пані хотіла, щоби ти сильнішав, врешті решт піддався її магії і став вірним слугою. Хоча, напевно і сам здогадався, оскільки так довго не користувався силою. Природня енергія, або ж мана, як люди її називають, є у більшості живих істот, але тільки деякі можуть її використовувати. В когось її може бути менше, в когось більше, в кожного свої генетичні здібності і можливості її використовувати і щоб якось класифікувати ці можливості придумали поділ за рівнями. Для переходу на новий рівень потрібно або збільшити запас енергії, або зменшити витрати на створення технік і все лімітовано, з новими рівнями можеш відкривати нові сили і так дальше.

-Я знаю, для чого ти мені переповідаєш те, що і так створили герої?!

-Не перебивай! Коли з'явився камінь душі ти помітив, що твій меч поглинув не світлу частину, а темну. Справа в тому, що світла частина - це чиста душа, для підсилення своїх вмінь герої і маги поглинають її, тим самим даючи волю, замкненій в темній частині, демонічній силі; яка при виході оскверняє все живе навколо. Таким чином вбиваючи цих істот маги ще більше допомагають розповсюдити скверну. Ти ж, після "Метаморфози", став чимось на кшталт гібрида демона і людини, тобі потрібна темна енергія для відновлення сил. Тому ти і поглинаєш її, роблячи це ти очищаєш осквернених тварин, але чим більше ти поглинеш темної енергії, тим швидше твоє серце та розум почнуть наповнюватися злом і ти станеш прислужником нашої господині.

-Якщо ти хочеш щоби я підкорився, то для чого це мені розповідаєш? Я ж тепер не буду користуватися силою і поглинати душі!

-Наша господарка не дурна, вона із самого початку мала інший план, а ти був всього лиш доповненням, чи допоможеш, чи ні, це нічого не міняє! Я всього лише вирішила тебе попередити, бо подобаєшся мені, хі-хі. Будеш сидіти склавши руки то нічого не зміниш, а як почнеш боротись, то можеш підкоритися нам, або всіх здивувати і здолати.

-Хочеш сказати, ти зрадила свою королеву?!

-"Заради коханого, можна і рідних батьків зрадити і душу дияволу продати" – здається у вас так кажуть. Це буде наш маленький секрет, та і в тебе немає часу над цим думати.- сказала сукуб, після чого поцілувала його і зникла.

Хвилини три Саша стояв як укопаний, і ніби прокинувшись від трансу крикнув: Я згадав!!! Василь казав про монстра, скоріш за все він спеціально відпустив Віку, щоби та привела його до поселення. Але хіба він може бути зрадником, чи його підкорили демони? Треба скоріше бігти назад і попередити всіх! Хоча який в цьому сенс, якщо це просто цербер, вони не зможуть його здолати, але затримають. Мені треба бігти, щоби захистити їх, я їхній єдиний шанс!...

   -Відведіть людей подалі,– кричав Олег.

-Всі ховайтесь в будинки, а ще краще біжіть чимдуж від площі!– підтримав Артем дістаючи дівчину з під завалів.

-Хлопці допоможіть!– закричав мисливець, якого монстр схопив. А через мить кинув до рота і проковтнув.

-Смачна їжа,– почала бурмотати тварюка,– Я хочу ще! Ще їжі!!!

-Зараз ти попробуєш наших мечів!- закричали відчайдухи і в чотирьох накинулись на монстра.

   "Ударна хвиля" – всі мисливці відлетіли на десятки метрів від ворога. Та що казати, якщо самі будинки які були навколо нього перетворились в руїни, а їхні обломки задавили селян, які не встигли втекти.

-Цього не може бути.- з жахом дивився Олег.– Тільки не знов!

-Буга-га-га-га! Ну, хто ще хоче погратись?!– озвався монстр.

-Я!– крикнув Артем і побіг на нього.

-Не треба, він занадто сильний!– хотів його зупинити Олег.– потрібно протриматись до приходу армії.

-Ти хоч знаєш коли вони прийдуть? І я ні. Але ми мусимо здолати це створіння, чого б це не коштувало! За Сашу, за Васю, за всіх!

-Давай, розваж мене,– озвався замахуючись ворог.

   Хлопець зміг увернутись від атаки і вдарити монстра з внутрішньої сторони ноги.

-Боляче!!!– заволав той, схопивши мисливця і кинувши об уламки будинку.– Ну гад, я зараз тебе розчавлю.

-Мене не очікував побачити?– питався Ростик рятуючи хлопця від смерті.– Я хоч і пішов зі служби, але захищати молодших все ще мій обов’язок.

"Вогонь Іфрита" – І знову я запізнююсь.