Забутий геній.

-Що це? - Спитала вголос Ірина, не розуміючи стан свого банківського рахунку. -Як так можливо? Ні, ні. Чому саме я? - На її очах з’явилися сльози. Вона озирнулася від несподіванки, навколо було багато людей, але жодний з них не міг їй допомогти. Не довго міркуючи жінка подзвонила до банку обслуговуючого рахунок. -Алло, - почала вона раптово, почувши голос автовідповідача. -Чорт. - Вона чекала доки, після де-кілька нажимів кнопок за умовами робота, її з’єднають з реальним оператором. Музика грала і грала по новому колу. Здавалося їй не буде кінця. Це почало вже дратувати.  

-Алло, доброго дня! КорсМБанк, мене звуть Марина. Чим можу допомогти? - почулося у слухавці. 

-Алло, доброго дня. Дівчино, я хочу дізнатися куди поділася моя зарплатня з мого рахунку? - злістно зарепетувала Ірина у телефон. 

-Стривайте, будласка. - Все так само спокійно промовила дівчина. -Назвіться, будьласка. 

-Коренева Ірина Сергіївна, - роздратовано буркнула жінка. 

-Назвіть, будьласка, чотири останні цифри вашої картки. - Продовжувала вона не змінюючи тон голоса. 

-3524. 

-Назвіть кодове слово, будьласка. 

-У вас є вся моя інформація, підв’язана під мій номер телефона і картки. - Вскипіла Ірина. 

-Нам потрібно підтвердити, що Ви дійсно є власник картки. - Без змін промовила дівчина. 

-Гаврилюк. - Натяжно проциділа крізь зуби Ірина. 

-Зараз, почекайте, будьласка, інформація обробляється, - сказала спокійно співробітник банку. Прочекали кілька хвилин. -Так, бачу, у Вас на рахунку була сумма... 

-4658 гривень, моя зарплатня. - Перебила нервово жінка. -Мене цікавить куди ці гроші поділися? 

-Та-ак, я бачу, сумма була 4658 гривень, - вже стриманно повторила дівчина. -І ви робите переказ грошей на інший рахунок... 

-Я нічого не переказувала! - Закричала Ірина у слухавку, ледь стримуючись від нецензурної лексики. 

-Я бачу, що гроші переказані на інший рахунок, а з відти зняті десь в терміналі... 

-Дівчино, Ви розумієте, що я кажу, що не переказувала нікуди свої гроші. Це мої гроші... 

-Тут вказана причина “Благодійність”. - Раптово перебила співробітник. 

-Ви мене що, не чуєте? З ким я балакаю, з роботом? Я не робила ніяких переказів вже мабуть місяці зо два! - Злістно розкричалася жінка, так сильно зжимаючи свій мобільний телефон, що кістки пальців побіліли. 

-Я зрозуміла Вас. - Раптово промовила дівчина. -Якщо Ви справді не робили цей переказ, тоді я маю визнати, що Ваш рахунок було викрито шахраями. Зачекайте, будьласка, я з’єднаю Вас зі службою безпеки. - промовила вона вже не жвавим голосом і залунала все та ж набридаюча музика очікування.  

Ірина чекала ще кілька хвилин. Терпець скінчився і жінка зірвала зв’язок. Вона зрозуміла, що співробітниця здогадалася одразу про шахрайство і просто тягла час. Ірина дійшла додому, зайшла в квартиру і розридалася, наче мала дитина, коли в неї забрали її найулюбленішу іграшку. Тільки в подумках у Ірини кружляли геть не дитячі думки. Це була зарплатня. Де вона тепер візьме грошей сплатити за квартиру? А з чого вона сплатить по кредитам,яких в неї вже не один? Що робити в цьому випадку? Банк просто тягнув час. Як так можна? Адже, вона клієнтка банку. Вони ж обіцяли якість безпеки її коштів і рахунку. Ні, вона так просто не здастся. Ось трохи поплаче, заспокоїться і передзвонить знов, і буде здвонити доки вони не вирішать це питання і не повернуть гроші. Але виплакавшись, Ірина непомітно заснула. 

-Алло, - з просоння промовила Ірина, коли тривожно задзвонив мобільний телефон. Вона подивилася на екран: було близько дванадцяти ночі. 

-Коренева Ірина Сергіївна? Вас турбує служба безпеки банку КорсМбанк. Мене звуть Олексій. - Пролунало серйозно на тому кінці зв’язку. -У Вас є трохи часу. 

-Ви бачили котра година? - Все ще сонно спитала жінка. 

-Бачили, але для нашої роботи часу немає. Ми Вам дзвонили раніше, але Ви не відповідали... 

-Добре, кажіть вже, що ви хотіли. - Почала роздратовуватися жінка. 

-Ми провели ряд операцій по вашій заяві о несанкціонованому переказу ваших коштів на інший рахунок. Ми виявили, що ваш, а також ще декілька рахунків було зламано невідомою особою, яка чи який перевели кошти на рахунок іншого банку під грифом “Благодійність”. Ми намагалися повернути кошти зв’язавшись з банком отримувачем, але, нажаль, вони вже зняті налом у терміналі. А також було виявлено, що Ви самі надали інформацію про себе і свою картку третій особі... 

-Що? - протерла очі жінка і геть прокинулася. - Які дані? Я нікому ніколи... 

-Ви, а також і інші постраждалі, надавали інформацію про себе на форумі з йоги. Сайт з йоги був фейком для отримання від довірливих громадян важливої таємної інформації. Нажаль, Ви теж стали жертвою цього шахрайства. 

-Ви мені краще скажіть, мені повернуть гроші? 

-Кошти були зняті налом у терміналі... 

-Я це чула вже, просто дайте мені відповідь, - нагримала роздратована Ірина. 

-Ні. - Твердо сказав він. -Я можу лише порадити Вам звернутися до поліції і оформити заяву про крадіжку. Коли шахрая чи шахраїв буде виявлено, на основі цієї заяви, Ви зможете, після певної процедури, отримати втрачені кошти. Нажаль, Ви не одна така. Тим паче Ви самі надали особисту інформацію третій особі. Ми тут бессилі. Але скажу чесно, поліція лише у 10ти відсотках повертають кошти. - Холодно промовив він. 

-Дякую, - сухо сказала жінка і вимкнула зв’язок. Очі одразу ж помокріли. Ірина знов заридала. Знесилена вона заснула. 

Пройшов майже місяц. Ірина ледве знайшла кошти, зайнявши у знайомих. Вона ще не розуміла, як буде повертати, але потрібно було щось робити. Це не може бути так безнаказано. Кожного дня від лап шахраїв страждають тисячі людей. І серед них не завжди якісь блатні чи заможні, більшу частку займають звичайні роботящі люди, які рахують гроші від зарплатні до зарплатні. А якісь “хапуги” вирішили нажитися на їх “вистраждалих копійках”. Ірина кожного дня міркувала, як викрити цих покидьків. Вона блукала сторінками різноманітних сайтів і форумів у пошуках хоч би якоїсь заціпки на слід. Але все було безрезультатним. Зневірена, жінка зупинила пошуки. Єдине що вона змогла зробити, так це розмістити пости на своїх сторінках в соцмережах: “Будьте обережні, кожен ваш віртуальний друг, може виявитися шахраєм!” Спочатку все було добре. Пост розширювався з великою швидкістю. Але раптом, одного дня Ірина не змогла зайти на свої сторінки. Всі вони були заблоковані. Жінка розлютилася. Але нічого не змогла зробити. В свої 37 років вона ще не зовсім добре володіла комп’ютерним язиком, а точніше майже не володіла. Тому просто розплакалася і розвела руками. Вона вимкнула зв’язок інтернета, аби не пролізли у її комп’ютер.