Розділ 8

Марк

Я марив нею. В моїх очах була тільки вона. Мар‘яна...

Я старався бути завжди біля неї. Та це не вдавалося. Ми на різних факультетах.   

Я не міг контролювати себе. Вона моя. І буде завжди моєю.

Все просувалося повільно. Спочатку- дружба. Я не хотів налякати її, причинити шкоду.

Мені хотілося, щоб вона довірилася мені.

Її запах дурманив голову. Коли ми разом працювали над проектами, я дивився на її очі, такі чудові, я тонув в них щодня, коли ми зустрічалися поглядами.

Я шаленів від одного її дотику. Ще із жодною дівчиною у мене не було такого. Мар‘яна забрала моє серце, і заполонила душу. Я закохався. По справжньому.

Всі думки про неї. Завжди і скрізь.

Та все здалося не так просто.

З‘явився він. Орест Дем‘янович.

Ми були давно знайомі. Наші батьки в хороших відносинах. Незважаючи на десять років різниці, ми могли поговорити абсолютно про все.

Він приїхав неочікувано. Став куратором і викладачем англійської. Я знав, що він не бажав тут бути. Те, що сталося із ним, доволі довго його переслідуватиме. Я знав про Орестову таємницю, та батько заткнув мені рота . Сказав, якщо я комусь розкажу, він вижене мене із дому. Довелося мовчати. І я мовчав.

Допоки він не почав подобатись Мар‘яні.

Я бачив її погляд. Потім дізнався, що він додатково займається з нею .

А це вже занадто. Вона ніколи не буде його. НІКОЛИ.

Я не дозволю йому забрати її в мене.

Бо ця гра тільки між нами..