Розділ 29. Навіть диво має свою ціну

Маріелла і Адель з помічницями пішли, залишивши Олену наодинці з чудовим вбранням і роздумами, чи правильно вона вчинила, коли погодилася піти на свято. Втім, довго їй розмірковувати не довелося — у двері знову постукали.

Прислуга вкотила до кімнати невеликий столик зі сніданком. Рум'яні круасани, гарячий шоколад, свіжі фрукти — все дуже красиво сервіроване, але підозріло на двох. Невже Руаль теж проспав ранковий прийом їжі?

Олена скривилася — у неї і так-то апетиту не було, а вже в присутності "нареченого" ніякий сніданок в рот не полізе, тому що думки будуть зайняті лише тим, як уникнути пестощів хлопця, але так, щоб не образити його.

Проте за прислугою в апартаменти зайшов не Руаль, а Найт.

— Дозвольте скласти Вам компанію, Феє Елен?

— Дозволяю, — з великодушно-манірною інтонацією відповіла Олена.

Не те щоб вона зраділа, що замість «нареченого» її розважатиме за сніданком принц. Як можна радіти компанії людини, поведінка якої викликає стільки запитань? Але влаштовувати розбірки при слугах було б безглуздо, тому Найт і отримав дозвіл.

Олена влаштувалася в кріслі біля прочиненого вікна, а Найт розташувався навпроти.

— Навіщо ви спровокували мою присутність на святі? — з докором запитала вона, коли зосталася з принцом наодинці. — Хочете мене підставити?

— Я спровокував? — наголосивши на слові «я», перепитав Найт. В очах стрибали вже добре відомі Олені іскорки іронії. — Мені здається, це зробила вона.

Найт поглядом показав на сукню.

"Вона", звичайно, зіграла не останню роль. Однак принц міг би розкритикувати ідею сестри, і події, можливо, почали б розвиватися за іншим сценарієм.

— Ви ж чудово розуміли, що я не знаю, як поводитися на подібних заходах. Але все одно підіграли Маріеллі в її бажанні затягнути мене на бал, — не вгамовувалася Олена. — Зізнайтеся — хочете, щоб я видала себе?

— Єдине, чого я хочу, — очі Найта стали серйозними, — так це зрозуміти, хто ви і з якою метою з'явилися в Запасному Світі. І до того ж, звідки мені знати, чи знайомі ви з етикетом палацових свят чи ні? Та людина, що допомогла вам із переміщенням, хіба не дала інструкцій, як поводитися тут?

— Хотіла б я мати такого помічника з інструкціями, — з досадою випалила Олена.

— Значить, не дала, — зробив висновок Найт. — А давайте продовжимо нашу вчорашню гру. Здається, ви назвали її «взаємодопомогою». Розкажете мені, навіщо ви тут. А я навчу вас придворному етикету, і ви спокійно підете на свято, без страху бути викритою.

Угода була хороша в усіх відношеннях, ось тільки є один нюанс: чи повірить принц, що Олена не має жодного уявлення, чому опинилася в Запасному Світі. Вона не знає мети свого перебування тут і навіть не впевнена, що ця мета взагалі існує.

— Домовилися, — кивнула Олена. — Тільки почнемо з Вас.

Така черга була для неї принципово важливою. Вона боялася, що коли принц почує відповідь на своє запитання, що складається зі слів «не знаю», так одразу передумає навчати співрозмовницю особливостей тутешніх світських вечірок або ще гірше навмисне розповість не те, і Олена не просто видасть себе, а ще й стане посміховиськом перед усіма учасниками заходу.

— Згоден, — кивнув Найт.

Олена не змогла стримати переможної посмішки — принц пішов на її умови. А вона чекала, що почне торгуватись. Хоча чого б йому не погодитися? Чим він ризикує? Найт, на відміну від Олени, не ходить по вістрю ножа. Він у себе вдома, у звичній обстановці.

— Отже, почнемо, — принц підсунув стіл ближче до співрозмовниці і, намазавши на круасан джем, подав їй.

Олена не стала брати запропоноване частування. Їсти, як і раніше, не хотілося.

— Дякую. Але я б краще обмежилася чашкою гарячого шоколаду.

Найт наполягати не став і зайнявся частуванням сам.

— Свято проходить на свіжому повітрі — в парку. Будуть накриті фуршетні столики. Запропонують безліч вишуканих частувань. Але з огляду на постійну відсутність у вас апетиту, цю частину розповіді можна пропустити.

Олена попереджувально блиснула на Найта очима.

— Добре-добре, — посміхнувся він, — розповім. Хоча з фуршетом особливих премудростей немає. Все, як і у звичному для вас світі. Підходите до столиків і набираєте у тарілку, що душа забажає. Але є одна цікава традиція. Першим це робить...

— Його Пресвітлість, — здогадалася Олена.

— Не зовсім. Першим це робить особливий почесний гість. А ось хто вважатиметься таким, вибирає король.

Дивне у Запасному Світі поняття про «вшанування почесного гостя». Тягатися з тарілкою між столиками під пильною увагою сотень гостей — сумнівне задоволення.

— І кому ж, як правило, випадає така висока честь? Якомусь поважному впливовому Осяяному?

— Буває і так. Втім, батько любить сюрпризи. Його вибір часто непередбачуваний. Наприклад, минулого року право першою наповнити тарілку отримала кузина Доната.

— Це та дівчина, яку ви довели до сліз? — усміхнулася Олена. — Тоді вибір Його Пресвітлості можна зрозуміти. Хотів хоч якось підняти настрій Феї.