Розділ 27. Хто вона?

Коли Найт повернувся до кімнати Олени з ліками, вона вже спала. Він поставив пляшечку на тумбочку та сів у крісло поруч. Сьогоднішня гра у запитання-відповіді дала стільки несподіваної інформації, що впорядкувати її ніяк не виходило. Може, тут, поряд із винуватицею цієї чехарди в голові, Найту вдасться вишикувати думки в логічний ланцюжок?

Він глянув на Олену — повільно просканував поглядом з голови до ніг. Все-таки вона була дуже приваблива. Її легка повнота подобалася Найту. Мабуть, йому набридли худі сухі та зморщені, мов вичавлений лимон, місцеві красуні. У Олени була м'яка, плавна, жіночна постать. Вона приковувала погляд, розбурхувала уяву. І ще йому подобалися незвичайні очі, що переливалися від блакитного до зеленого в залежності від освітлення, і оксамитові щічки, що спалахували густим рум'янцем при найменшому хвилюванні.

Одне тільки питання насторожувало і заважало отримувати естетичну насолоду від споглядання краси: хто ховається за цією милою зовнішністю? З одного боку, Олена здавалася дівчиною, яка не вміє прикидатися і брехати. Складалося враження, що її емоції написані в очах і читаються на раз-два. Вона так щиро запевняла, що не знає, як і навіщо перемістилася в Запасний світ, що хотілося їй вірити. Але повірити у таке було дуже важко.

Взагалі-то, вона ніяк не могла тут опинитися. Подорожувати між світами так просто можуть лише ті, для кого Запасний Світ рідний. Тим же, хто з'явився на світ і більшу частину життя провів у Основному, потрібно значно більше негативної енергії смерті для переміщень між світами. І якщо Найту цілком вистачало енергії розташованого поблизу порталу цвинтаря для свійських тварин, то Олені цього, по суті, було катастрофічно мало. Потрібні були недавні людські смерті. Багато людських смертей.

Звідки взялася енергія для переміщення Олени, була лише одна із загадок. Друга здавалася ще таємничішою. Найт завжди вважав, що мандрувати між світами можуть лише ті, хто не має двійників. Якщо в одному зі світів живе повна копія тебе, то ти ніяк не можеш потрапити в той світ. Грубо кажучи — твоє місце зайняте. Принаймні так запевняв покійний Наставник Найта. Однак Олена примудрилася порушити цей неписаний закон. Але як?

Можливо, вся річ у тому, що вона застосувала якусь унікальну невідому принцу магію. У грі питань та відповідей він насамперед хотів з'ясувати саме цей момент. Олена передбачувано вдала, що жодних алгоритмів переміщення не знає і про Терношорську магію чує вперше. Довелося переформулювати запитання, і цього разу відповідь виявилася дуже несподіваною. У будиночку для квестів Олена спочатку невміло билася з вогнем, а потім випила ковток води. Це було щось нове — прийняти воду всередину. Найту для переміщення на заключному етапі необхідно було облити себе з ніг до голови рідиною і увійти в стіну полум'я.

Хоча на рахунок ковтка води Олена, звичайно, могла просто збрехати. Саме нещирість відповідей варто було б взяти як робочу версію. І Найт так і зробив би, якби не кілька питань. Чому так щиро виглядало здивування Олени? Чому при загрозі, що її можуть викрити, в її очах спалахував такий непідробний страх? Чому, зрештою, її знання про Запасний Світ настільки уривчасті?

Несподіваний здогад підказав відповідь. Можливо, у Олени є помічник. Дуже непроста людина, яка має навіть глибші й потаємніші знання, ніж Наставник Найта. І до того ж дуже дивна людина, яка не так допомагає, як маніпулює. Дає інформацію невеликими порціями. Як потрапити до Запасного Світу розповідає, а от як цей світ влаштований — ні слова, ні півслова...

Думки Найта були перервані несподівано гучним звуком — задзвонив телефон Олени. Хто б це міг бути так пізно? Може, саме він — таємничий помічник. Принц миттю сповз із крісла під ліжко — цю розмову йому треба неодмінно почути.

Телефон дзвонив і дзвонив, але хазяйка не прокидалася. Такий міцний сон здався Найту не зовсім добрим знаком. Недуга Олени взагалі подобалося принцу все менше і менше. То безсоння, то навпаки, напади несподіваної сонливості, запаморочення, непритомності. Звичайно, Осяяний Рейнольд правий, все це дуже схоже на симптоми перевтоми та стресу, але все ж таки щось у стані Олени Найта насторожувало.

Хазяйка телефону так і не прокидалася, і принц вирішив сам сприйняти виклик.

— Феє Елен... — пролунав зі слухавки неприємний шиплячий голос, — вирішив вам нагадати... — людина на тому кінці дроту неприємно розтягувала слова, — залишився один день. Поспішайте, якщо не хочете неприємностей.

Останнє речення було просякнуте зловісною погрозою. Виходить, Найт помилився. Це не помічник, це шантажист. Але чого він від Олени хоче? Невже ця мила дівчина могла комусь перейти дорогу? Втрутитися у чиїсь плани?

Абонент, не сказавши більше жодного слова, відключився. А принц знову перейшов у крісло і повернув телефон туди, звідки взяв.

Так, мало було запитань, тепер ще одне намалювалося. Хто дзвонив? Голос шантажиста був сильно спотворений шипінням. Найт не зміг зрозуміти, чи знайомий він з цим любителем погроз. Але про дещо принц все ж здогадався. За фоновими звуками, які було чути разом з голосом, він визначив місце, з якого здійснено дзвінок. Найт готовий був заприсягтися, що шантажист перебував у парку, неподалік лебединого ставка. Характерні сплески води, кумкання жаб, стрекотіння коників, шарудіння листя — принц не сплутав би це улюблене з дитинства звукове тло ні з яким іншим.

Найт відчув пекуче бажання знайти шиплячого типа — схоже, той володів набагато більшим обсягом інформації, ніж Олена. Але бігти до лебединого ставка, щоб застукати шантажиста, було марно. У передсвяткові дні навіть після опівночі парк наповнений людьми, і той, хто дзвонив, уже змішався з ними. Але місце, з якого було здійснено дзвінок, підказувало, що любитель погроз, імовірно, є одним із гостей Його Пресвітлості. А це полегшувало завдання.