РОЗДІЛ 5 "Виклик"

Свято  швидко  набирає  обертів.  На  зміну   вимуштруваній  стриманості  нарешті  приходяться  легкі усмішки. Алкоголь,  смачні  страви  та  хороша   компанія навіть   витонченого інтелігента  змусять  розслабитися.  Зручно сховавшись в тіні  колони,  ліниво  роздивляюсь  гостей,  точніше  зумисне   шукаю  його.   Артем  полишив   ресторан при найпершій  можливості  й  тепер всі  танці  відбуваються  без  нас.  Марія    дошкуляє   коханому   за  невихованого  старшого  друга,  а   мені нічого  не залишається  як  тремтіти    в очікуванні  його  появи.

 Події  у  кімнаті  і   радують, і   соромлять водночас.  Наче  нічого серйозного не  було,  але   пам'ять вперто  береже  окремі  моменти. Зокрема з декольте.  Він  був  так  близько…

 Дихати,  інакше серце  розіб’є   грудну  клітку.    З  Максимом було  легше,  вільніше.  Проте з  ним   не відчувала  смаку  п’янкого страху, який  оповиває,  душу  варто  опинитись  поруч.

Нарешті   чолової з’являється  у натовпі.   Високого  зросту,  гарної  тілобудови,  а  ще  абсолютно вільний    (принаймні  він  без супутниці),  привертає  увагу  не   тільки  незаміжніх  дам. І мою…  Приємні   хвилі  повільно  розпливаються  венами, і   я  не  здатна взяти  себе   у руки. Солодким  желе розпливаюсь  у  спогадах.

-А  тобі  пощастило! — з нотками  заздрості  хмикає  Катя,  беручи  до рук  черговий  бокал  шампанського.  — Такого  красеня  підчепила. Що  означає  з’явитись  у  потрібному місці й  в  потрібний час.   А  ще зайняти  вірну  позу.

— Ти  про  що? —  щиро обурююсь,  озираючись на  знайому. Та  подруга  тільки  скептично  хитає  головою,  осушує  келих  до дна.   Косметика  на   обличчі   перетворилась  чорні  потоки,   псуючи все ідеальний  образ,  ретельно підібраний   зранку, волосся    трішки  скуйовджене, наче його власниця  незграбно  причісувалась.  Схоже,   Катруся  перебрала   з алкоголем й  тепер  несе  казна-що. Втупившись   скляним  поглядом, дівчина  картинно  скручує  губки  бантиком. 

— Гарний вийшов  поцілунок. До речі,  вже  є результати.   Бачила  скільки   користувачів  вас  вподобали?

— Е… Я телефон  забула у кімнаті, — чесно  брешу,  в останню  мить  подолавши  бажання  розповісти  про  його  невеселу  долю. Мобільний    залишається  в  Артема,  тож я   посилаюсь  на його порядність.  Сподіваюсь,  чоловік  не  почне нишпорити  у  контактах  чи галереї. Соромитись  мені  нічого, та   сам  факт втручання   в   особисте  життя  трішки  бентежить і  змушує  зніяковіти. Подумки  перебираю  фото:  кілька  з них  зроблена  на  фоні  природи,  кілька  з однокурсниками, кілька  селфі.  Я  не відношусь   до любительок  колекціонування  своїх  зображень,  тож   хлопець,  навіть  переглянувши,  не  знайде  жодної  провокації. 

— Поглянь,  у  якому вигідному  ракурсі  я  вас спіймала,  — простягає  блакитний екран,  де я  та  мій новий  знайомий  тонемо в   обіймах  один одного.  Його  рука  надійно фіксує  потилицю  партнерки,  а вуста  жадібно  насолоджуються   близькістю,  мить — і  ці  вуста  доведуть  до  божевілля. На світлині   я  прилипаю  до  чоловіка,  повністю  розчиняючись  у  його  силі  та  спільному  бажанні. 

Спогади  про   солодку  близькість  відбиваються   тягучістю в  животі.  Я  мимоволі  розпливаюся в  усмішці  та  підіймаю  очі.  У  протилежному кінці  залу Артем  розмовляє  з  нареченим і  в той самий час  невпинно стежить  за мною,  явно зацікавившись   у моєму  хорошому  настрої.  Мене  тягне  на  подвиги як  вчорашню  школярку. 

— Катю,   скинь мені  фото. 

— Хочеш викласти  на  своїй  сторінці? — з розумінням  перепитує,  на  що  неоднозначно  киваю  головою. За  лічені  секунди  зображення  вже на телефоні.   Як розраховувала,  Артем  від  звуку  сіпається  і   ховає руку  в  кишені.  Завмираю.  Невже  дістане? Так  і  є!  Гаджет  загоряться  від  легкого ковзання  пальцем.  Жодного блокування,  тільки вільний  доступ  до мого  життя.

Мій  старший  друг довго  вивчає   надісланий  файл.  Здаля  вловлюю   невдоволення. Здається,  він   навіть  говорить гостре слівце,  тому  що Аркадій  вмить  зазирає  у його  широку  долоню й  пізнає   телефон. Тепер вже його  здивовані  очі  вивчають  мою  персону.  А вже  через хвилину   друг підводить великий  палець  догори й  плескає  дядька  по  плечі. 

Тільки  зараз  мозок  осягає   масштаби мого  необдуманого вчинку  поцілувати  незнайомця. За  кілька  днів  буквально всі мої  знайомі   знатимуть  про  подію,  розпитуватимуть,   лізтимуть  з  порадами.  Особливо  засмутиться  Марго,  дізнавшись, що ми з Максом розбіглись. Хлопець  їй  подобався і в  душі  вже давно нас  одружила.   Виключно   згадка  про  мачуху,  яка  з  чистим  серцем  замінила  сироті  рідних матір  та  батька,   керує   зверненням  до  подруги.

— А тепер,  будь ласка, видали світлину.  Вона  достатньо наробила  шуму.

— Тобто,  видали? Я  ледь  каблуки  не  зламала,  тікаючи  від того  суворого дядька,  заради  сенсації. Нехай Максим  знає кого втратив.  Он зараз, мабуть,  лікті  кусає  від розпачу.

— Я  не потрібна  хлопцеві,  тож і  він не повинен  мене  цікавити, — повторюю Артемову  фразу.  Дивно,  але  у  грудях  біль  менший і  зрада  коханого не  так   пече  серце. Здається,  ми  обоє не  надто палали  почуттями. Тримала звичка, вона  в’язала   докупити   різні  полюси,  але у  якийсь   момент  настало  банальне  прозріння. Катерина психує.   

— Філософія! Завтра   знову  попросиш  залити!

— Я  не  передумаю.  Ліпше  не заважатиму  закоханим і  не псуватиму  собі  життя.  Дана фотографія  тільки  виставить   мене як  легкодоступну  дівчину. Ще хтось  із викладачів  побачить. 

— Нічого   протизаконного  у фотографії немає, але  вирішуй  сама, — з цими  словами  подруга   поринає у  віртуальний  світ.  — Все,  дихай  спокійно.   Речові  докази  падіння  янгола  відправлено у  небуття. 

Дівчина  тріумфально підносить до мого  обличчя мобільний  телефон.  Я не встигаю  подякувати.  Над  головою  ковзає  тінь,  яка   переростає у масивну,  зловісну  фігуру  Артема.  Його  обличчя  покрито  червоними  плямами,  вилиці  нервово  стиснені, а  очі  метаю   смертоносні  блискавки.  Я  наче  червона   ганчірка  перед розлюченим биком.  Нічого хорошого  його  різка  поява  не віщує.