Глава 3 (Зустріч )

*Історія зі сторони Тоні Старка

Після конференц-зустрічі у Тоні було трохи вільного часу, тому Хеппі віз його у вежу.

– Сер, у вас через дві години - зустріч, я заїду за вами за 30 хвилин, - звернувся Хеппі до боса.

– Так, Хеппі, і висади мене тут, - випалив Тоні на протилежному задньому сидінні.

– Але, сер, тут не можна паркуватися,- подивився водій у дзеркальце.

– Знаю, тому й прошу, Тоні щось переглядав на голографічному планшеті спершись на підлокітник.

Хеппі нічого не залишалось, як послухати свого боса і зупинитись на світлофорі.

– Сер, якщо у мене буде штраф.. - не встиг договорити, як Тоні його перебив.

– Тоді ти заплатиш замість мене.

– Так, дійсно... - сам для себе відкрив чоловік у соте з обличчям безнадійності. Старк усміхнувся Хеппі та закрив дверку Audi, вийшовши на тротуар. Йому було десять хвилин до вежі Stark.

Машина вже рушила та повернула за ріг через квартал, аж раптом з того боку Старк почув звук гальм по асвальту, а за мить і зіткнення машин. Тоні швидким, роміреним кроком вже прямува у бік події, на ходу зняв окуляри та був готовий до виклику костюму. І в цей же час над головою з вітром промайнула червоно-синя пляму, у тому ж напрямку.

Через хвилину він завернув на вулицю, де відбулась аварія. Посеред дороги сірий позашляховик врізався у знайому чорну машину , біля якої вже витягував Людина-павук чоловіка у чорному костюмі з Audi. Незабаром швидка приїхала та забрала його до лікарні.

– Тут чорнтй кіт перебіг дорогу?

Павучок почув позаду себе чоловічий голос, чужий та строгий, проте такий рідний.

Він повернувся до джерела голосу.

– Ам... Містере Старк?! Що ви?..Що ви тут робите? - почав запинатись Пітер, побачивши свого наставника.

Він не був готовий до цієї зустрічі, зовсім! Адже завжди уникав їх із маскою чи без. Лиш спостерігав здалеку, щоразу як бачив його на постері, у рекламі чи по ТБ, з'являлася та сама усмішка.

Тоні подивився на хлопця в трико оцінюючим поглядом.

– Говориш так, ніби ми знайомі, Павуче. - відрізав чоловік, оглядаючи маштаб аварії та даючи накази через навушик для П'ятниці.

«Так, знайомі!»- слова вже хотіли зірватись з язика, лиш зуби їх стримали і пересилити себе Пітові було важко та змовчав. Хотілось, щоб ці слова не були як холодна вода, як грім серед ясного неба, а щоб цією фразою розповісти, як йому важко дивитись на своїх друзів та одночасно чужих людей. Як сумує за тіткою Мей...

Проте їхній зорвий контакт обівали.

– Добрий день, містере Старк. - привернув увагу чоловік, усміхаючись до вух Тоні, а в сторону.Павучка непоглянувши, ніби той просто комашка. - Я офіцер Бен Шерон. Хочу повідомити вам, що Гарольд Хоган доправлентй до лікарні, а винуватця ми вже розшукуємо.

Тоні лише кивнув з фальшивою посмішкою та потиснув руку офіцеру.

Як тільки той відійшов, обличчя у секунді змінилося на тривожне цією ситуєцією.

– Хто це зробив? - звереувся Тоні до Павучка, не глянувши на нього, - Ти знаєш?

Пітер відклав свої почуття та думки на задній план і зосередився на роботі.

– Відразу не скажеш, але тут щонайменше двоє брали участь, щоб спричинити ДТП. - Закинув одну руку на потилицю і потер місце де раніше завібрувало павуче чуття, ніби не переставало мучити шию,- Чоловік позашляховика був заморожений, як в Антрактиді побував пару деньків,- продовжив павучок показавши на сіру машину другою рукою - а другий ідеально все підлаштував, до того ж, схоже, він і збив мене.

–Гаразд, добре попрацював, схоже, в тебе був насичений день. - похвалив Тоні павучка, хоча він ріжко когось хвалить. «Схоже, і в мене теж» - стомлено подумав Старк потираючи перенісся.

– Чуєш, Павуче...- повернувся чоловік до хлопця, проте його вже не було там.

Далі буде!

Прода буде виходити далі, просто у мене переїзд і мені важкувато зараз.