Матвій

Швидко йду до свого кабінету грюкаючи дверима.

І нервово починаю ходити по кабінету.

Так що це було? Вони колеги, друзі чи коханці?

Невже вона з ним зустрічається? Невже кохає?

А на що я очікував?На те що сама кинеться мені на шию? Буде мене кохати як тоді? Звичайно легко не буде, але я так просто не здамся.Ні якщо треба знову закохаю її в себе.Але цього разу не відпущу її.Так треба дізнатися що між ними.В кого можна запитати? Точно її подруга, добре що не звільнив її.А якщо не скаже правди? Нічого але буду знати хоч щось.Так скажу секретареві щоб викликали її до мене.Приходить вона дуже швидко.

-Добрий день Тетяно.

-Добрий.

Відказує сухо.

-Як в тебе справи?

Кажу я а сам хочу перейти до справжньої причини чому викоикав.

-Так Матвій кажи вже що тобі треба від мене,я тебе чудово знаю.Що ти хочеш.

Каже вона сердито.

-Та хотів запитати чи в нас офісі є пари?

Кажу я полегшено.

-Тебе цікавлять не пари,а Марія.

Каже вона.

-Так ти здогадалася.

Кажу я полегшено.

-В Марії зараз немає нікого, але Володимир її кохає.Залилиши їх у спокої нехай вона заслуговує бути щаслива.

Каже вона і дивитися на мене сердито.

-Вона буде щаслива зі мною.

Зриваюся я на крик.

-Не буде і ти сам це знаєш.Якщо це все я піду.

Каже вона спокійно.

-Йди.

Кажу я роздратовано,і повертаюся до вікна.

Чую як вона виходить з кабінету.

Добре що вона його не кохає,а він мені зовсім не цікавий.Перекохає я на неї чекав давно,а він думає що зможе щось зробити.

-Це ми ще побачимо.

Кажу я в голос.І голосно починаю сміятися, тільки не знаю чому.