Марія.Тяжкі думки.

Приходжу до дому,і швидко біжу до вани.Починаю вмиватися холодною водою щоб привести себе до тями.Чому я зразу його не відштовхнула?Чому дозволила це зробити? Він це зробив силою.Починаю себе виправдовувати.Але коли поцілував могла ж підштовхнути.Так треба про це забути.

Й з цими думками йду на кухню.Треба поїсти, беру канапки які зробила ще зранку.Смачно поївши вирішую подивитися фільм.Він здається мені скучним,тому я засинаю.

Проснувшись я дивлюся на годину,і розумію що проспала.Швидко зібравшись іду на роботу.

Забігаю в офіс,і коли хочу сісти на своє місце чую роздратований голос.

-Ви запізнилися.Швидко в мій кабінет.

Каже голосно він.Всі колеги дивляться на мене.А я радію невже звільнить.

-Ти запізнилася.Тебе потрібно покарати.

Повторює він.І дивитися хитро на мене.

-Я розумію і готова звільнитись.

-Ні це не буде так просто.

Каже він і протовжує посміхатися.

-Як же ви мене покараєте, дасте штраф?

Кажу я зухвало.

-Навіщо так жорстко.Буду тебе карати,щоб тобі було приємно.

Усміхається він.

-Ви мені не можете зробити приємно.

Кажу я і дивлюся прямо в очі.

-Брешеш.Тобі ж вчора було приємно?

Питає він.

-Якщо ви не збираєтеся мене карати,я піду.

Кажу я.

-Іди, іди та пам'ятай від мене не втечеш.

Вона іде,а я продовжую посміхатися.

Виходжу з кабінет,і зразу ж зустрічаюся поглядом з Володимиром.

-Звільнив?

Питає він.

-Ні дав попередження.

Брешу я.

-Це добре.Більше не запізнюйся.

Усміхається він.

-А що переживаєш?

Кажу саркастично я.

-Ти ж знаєш відповідь.

Каже він.Звичайно ж знаю.Але вирішую змовчати.Таня мене ж спершого дня почала зводити з ним,а я лиш сміялася.

-Давай сьогодні сходимо разом пообідаєм.

Каже Вова з надією.

-А давай.

Кажу я і іду.

-Зайду за тобою.

Кричить він вслід.

Матвій.

Так чорт що це було? Вона вийшла з мого кабінету.А потім погодилося піти з ним на обід.І взагалі хто це ?

Так треба познайомитися з анкетами колективу.

Так Володимир Якович 33 роки зам зама.Капець невже вона повилася на нього.Стоп невже ревную.Хоча до кого? Мені здається в нього мало роботи треба додати щоб навіть не думав іти обідати.Кличу секретаря і даю йому більше роботи.

Ось і час обіду.Володимир заходить за мною,і ми йдемо в ресторанчик біля офісу.

Коли починаємо обідати, помічаю що до нас іде Матвій цікаво що він хоче.

-Смачного.

Кажу я а сам готовий його вбити.

-Дякуємо.

Кажуть вони разом.

-Ви встигли виконати всю роботу яку я доручив?

Питаю я нервово.

-Так я передав все секретарю.

Каже він і усміхається,а мені хочеться його прегріти.

-Добре молодець.Не запізнюйтеся з обіду.

Кажу я і швидко іду втративши апетит.Що вона в ньому знайшла? Може звільнити?Та ні він мені не конкурент.

І шо це було невже він мене ревнує до Володимира.Це добре одже відстане нарешті.Або ж навпаки не дасть спокійно жити.