Матвій.Спогади про минуле.

Я згадав час коли ми не були вороги,і кохали одне одного до нестями.

Був випукний вечір на який приїхав на байку до своєї коханої.

Її очі світилися від щастя коли вона побачила що я вже тут.

-Нарешті приїхав Матвій.

Сказала вона і поцілувала в губи.

Які ж вони в неї солодкі.Неохоче відсторонився від них.Оглянув свою красуню,як же їй личило плаття.Воно такеж як її очі ніжно голубе,а волосся біле як сніг було зібране в елегантний пучок.

-Звичайно я не міг пропустити твоє св'ято.

Відповів я тихо дивлячись на неї.

-Йдемо трохи потанцюємо.

Весело защебетала вона.Але я не любив танцювати.

-Ти ж знаєш що я не люблю.

Глянув її прято в очі.

-Тільки сьогодні,для мене зроби виключення.

Не здавалася вона.

-Ну добре для тебе моя зіронька що завгодно.

Ми дуже довго танцювали.А потім вирішили відпочити, відійшовши від шумної компанії присіли на лавочку.

-Як же сьогодні добре.

Сказала Марійка дивлячись на мене.

-Так сьогодні твоє св'ято,насолоджуйся ним сповна.

-А через тиждень мені треба буде від'їжджати в чуже місто.

Сумно мовила вона.

-Нічого зате ми будемо частіше бачитися,тиж пам'ятаєш що я там навчаюсь.

Сказав я дивлячись в її сумні очі.

-Так але,я ще ніколи не залишала своїх батьків так надовго,і їхала від них.Буду сумувати сильно.

Сказала вона,і задивилася на вечірнє небо.

-Я тобі не дам сумувати.

Сказав я з усмішкою на обличчі.

За це ж вона мене легенько штовхнула.

-Тільки про одне і думаєш.

Почервоніла вона.

-Як щоб думав,ти б була моя.

Усміхнувся я.

-А що я зараз не твоя.

Почервоніла вона,і опустила очі.

-Ти знаєш що я мав на увазі.Йдемо танцювати.

Не дочекавшись відповіді потягнув її танцювати.

Танцювали ми до кінця вечора,поки все не закінчилося. 

-Сідай  підвезу до дому.

Сказав я.

Сівши з заду мене,вона ніжно обійняла мене.

Дорога до дому була без пригод.

-Дякую що провів.

-Я ж твій хлопець,і це нормально.

Глянув я на неї з ніжністю.

-Хочеш щоб це сталося сьогодні?

Сказала швидко вона.

-Що?

Мовив ошелешено я.

-Хочеш щоб я стала твоєю.Я готова.

Мовила вона дивлячись мені в очі.

-Ми вже про це говорили,що це станеться коли ми двоє цього захочемо,а не тільки я.

Сказав твердо я .

-Я теж цього хочу.

Сказала рішуче вона.

-Ні.Ти робиш це тому що я хочу цього,а не ти.Тобі вже час іти мовив,я швидко і поцілувавши її у губи швидко поїхав.Так я втік адже розумів що це має статися не тут,і не зараз.

Я обов'язково зроблю так щоб ти мене полюбила знову,і пробачила усі помилки які зробив.Який я дурень що тоді вчинив так жорстко.Але заподіяного не повернеш.Десять років минуло,а я й досі бачу твої сльози.Стоп треба думати як же зараз повернути її.Думаю це і б'ю кулаком об стіл.