Як завжди я прокинулася о 6 ранку.Й почала збиратися на свою роботу.Поснідавши,я вирушила на зупинку.Маршрутка як завжди запізнюся,а це означало лише одне знову запізнюся.Сівши в маршрутку я почала мріяти про те,як же було добре ніжитися у ліжку.Ледь непропустивши свою зупинку вибігла,і вирушила до офісу.Коли забігла,в двері офісу випадково когось зачепила.
-Можна бути обережнішою.
Піднявши очі,я не могла повірити.Це був він.Це сон,я напевно знову проспала,і це мені сниться.Непомітно щипнувши себе зрозуміла.Це був не сон.
-Вибачте будь ласка.
Так а зараз поки він тебе не впізнав треба іти.Швидко іти.
-Це ти Маріє?
Чорт.О ні все-таки впізнав.
-Так я а хто ж іще.
Роблю нахабний тон щоб заховати свій страх.
-Ти тут працюєш?
Невже йому не всеодно де я працюю.Аж гидко від його запитання.
-Так працюю.Мені час.
Швидко поки він не отямився прямую до ліфту.
Невже це справді правда?Сподіваюся ми з ним більше ніколи більше не побачимось.
Піднімаюся на третій поверх.Ось і моє робоче місце.Треба заспкоїтися і працювати.
-Всім привіт!
Кажу я і швидко сідаю за свій стіл.
Відредаговано: 20.01.2024