Завершення

Що це було? – здивовано глянула на Тараса Марго.
– Думаю, що той демон, якого я бачу у своїх снах, це щезник, якого нам щойно показала дзеркалиця, – спокійно відповів дівчині хлопець, пристально роздивляючись своє відображення в озері.
– Саме так, – прошепотів мелодійний жіночий голос з озера. – Це було дуже давно. Я намагалася вберегти від гніву щезника своїх близьких людей. Саме тому, провівши ритуал зі шматком розбитого дзеркала, я перетворилася на дзеркальцю, аби стерегти цю таємницю.
На той час мені здалося це найкращим виходом. Уламок дзеркала мав стати надійною в’язницею для щезника. Проте я не врахувала, що з часом він зможе знайти для себе лазівку. Нею став ти. Дух щезника живе в тобі змалечку. Саме тому ти володієш здібностями, які іншим не відомі. Зараз він тільки шепоче тобі уві сні. З часом він захопить над тобою контроль повністю.
– І що мені тепер робити? – запитав Тарас, тим же спокійним тоном, що і раніше.
– Знайди уламок дзеркала та знищи його, – шепотіла далі дзеркалиц я. – Як тільки не стане уламка – не стане і щезника. Він прив’язаний до нього. Я довго шукала тебе. Дзеркалиця може залишати своє пристанище коли їй заманеться. Лише коли сонячні промені торкаються поверхні води я можу подорожувати світом. Моє озеро добряче обміліло. Скоро мене не стане… Уламок дзеркала на дні озера. Знайди його.
Тарас навіть не вагався у своєму рішенні. Він почав швидко скидати з себе рюкзак та верхній одяг.

– Тарасику, а що це ти собі надумав? – поцікавилась перелякана Марго у свого супутника. – Якась невидима фіфа, з підсохлої калюжі, тобі щось там на шепотіла і ти відразу зібрався пірнати у болото. Ти що робиш?
– Збираюся шукатиму уламок дзеркала, – відповів Тарас,
роздивляючись Маргариту. – А потім я займусь тобою. Потрібно буде знайти твоє тіло.
– Що! – перелякано вигукнула дівчина. – Що ти верзеш?!
– Маргаритко, звичайні люди не чують дзеркалиць, – спокійно заговорив до молодої красуні Тарас. – До того ж, ти не відкидаєш тінь і в озері не віддзеркалюєшся. Думаю, твоє падіння було досить не вдалим. Мені слід було здогадатися. Ти стала така бліда… Я бачу душі мертвих з дитинства. Марго, ти мертва. Мені дуже шкода…
Обличчям парубка заволодів сумний вираз. На диво, дівчина швидко опанувала себе після почутого та промовила тихим голосом:
– Я і сама підозрювала що щось не так. Просто важко в таке повірити… і лячно. А ти не казав про свої здібності… Ти точно впевнений щодо мене?
Тарас просто щиро посміхнувся у відповідь. Його важко було чимось налякати чи здивувати. Він вже досить давно сприймав цей світ не так як всі. Чого тільки хлопець не бачив у своєму житті. А розмови з дзеркальцями були для нього звичною справою. Тепер він точно знав, що робити далі і як усе виправити. Але перед цим йому ще потрібно буде знайти понівечене тіло Маргарити. Каламутячи дзеркальну воду озера Тарас довго шукав уламок дзеркала. В кінці кінців хлопець знайшов його та розбив об каміння. Віднайдений уламок залишив пособі лише дрібні блискучі скельця на землі. А Марго…