Забута істина

Пролог

Тиша перед бурею

Темрява.

Хтось сказав би — ніч, звичайна ніч, коли місто спить. Але не я. Я ніколи не сплю перед такими речами.

Підошви взуваються в калюжі. Мокрий асфальт блищить, як дзеркало. Я в нього не дивлюсь. Я знаю, хто я. І знаю, що мушу зробити.

Він завжди був у центрі. Усміхався, мов ангел. Говорив так, наче дбав. Але це була лише оболонка. Усередині — гниль.

Він зруйнував більше, ніж будь-хто інший.

Це буде справедливо. Не злочин. Виправлення.

Можливо, він навіть не знатиме, що саме сталося. Прокинеться — і все буде інакше. Якщо прокинеться.

Рука стискає щось холодне. Серце б’ється ритмічно, спокійно.

Це не помста. Це баланс.

Я не герой цієї історії. Але й не лиходій.

Просто… людина, яка хоче знищити несправедливість.

Подобається

Відредаговано: 16.10.2025