Розділ 21

Глянувши у вікно, Анна побачила промені сонця, що, наче павучі ніжки, пробиралися в її квартиру. Відчинивши його настіж, дівчина висунула голову і вдихнула прохолодне свіже ранкове повітря. Погода обіцяла бути сонячною та приємною весь день. Планів на сьогодні у неї не було, але сидіти вдома за такої погоди дівчині зовсім не хотілося. Анна задумалася, як би добре було б вибратися з друзями на пікнік, але її настрій відразу поплив донизу, згадавши про сварку з Ніком і осуд в очах Райана. От би повернутися в ті часи, коли вони всі дружно планували вихідні та проводили їх разом. Поїздки на озеро, прогулянки набережною та спільні походи в гори – це були одні з найкращих її спогадів. Тепер ці спогади, швидше, викликали у неї тугу.

            Відганяючи погані думки геть, Анна вирішила пізніше набрати Наталі і спровокувати її на прогулянку в парку або пікнік на озері. Аж надто їй не хотілося проводити цей день вдома.

            Заваривши собі чай, Анна сіла на дивані і підібгала під себе ноги. Але раптом у двері пролунав дзвінок.

            Повагавшись кілька секунд, дівчина, неохоче, відставила чашку і рушила до коридору. Відчинивши двері, вона побачила у себе на порозі усміхненого Крістіана, який замість звичайного «привіт», з порога запитав:

            – Ну то що? Що ти думаєш з цього приводу? – він, з надією в очах, дивився на Анну, яка зовсім не розуміючи його питання втупилася в нього.

            Дівчина, зробивши крок назад, жестом запросивши його увійти.

            – І тобі привіт. Ти зараз про що? – із зацікавленістю в голосі, запитала вона.

            Переступивши поріг, Крістіан зачинив за собою двері і витріщився на Анну.

            – Ти ще не бачила? Де твій телефон?

            Недовірливо подивившись на Крістіана, Анна підняла з підлоги свій рюкзачок і дістала гаджет.

            Розблокувавши його, Анна побачила на екрані смартфону повідомлення від Джека наступного змісту:

            «Привіт! Сьогодні чудова погода. У тебе є плани на вечір?»

            Піднявши погляд з телефону на Крістіана, вона вловила його очікувальний погляд.

            – Ну то що? Що скажеш? – його очі світилися надією.

            Анна замислилася. Ну що ж, вона була цілком згодна з Джеком, погода і справді дивовижна. Та й вона сама не хотіла сидіти вдома: вона хотіла провести цей день десь за межею міста чи хоча б у парку. Наталі навряд чи погодилася б на прогулянку після вчорашніх посиденьок, а якби й погодилася, тут же потягла б її до найближчого закладу «похмелятися». До того ж, дівчина вже досить довго не бачилася з Джеком і встигла за ним скучити. Тим більше, їй було цікаво почути від нього про похід та пригоди. Крістіан, між іншим, розповідав про їхній відпочинок, але загалом, без подробиць.          Тому:

            – Чому б і ні? – сказала Анна, і посміхнулася сяючому Крістіану.

            У відповідь Джеку вона написала:

            «Із задоволенням! Можемо зустрітися раніше, я у відпустці.»

            – Джек буде щасливий! – Крістіан відразу дістав з кишені телефон і почав швидко перебирати пальцями по екрану смартфона.

            – О, я дивлюся, ти розібрався у гаджеті! – Анна схвально кивнула. – Кому ти пишеш? – почувши властиві звуки, що лунали з його телефону, запитала вона.

            – Пишу темному, що сьогодні я наглядатиму за тобою і Джеком, – з радісним виразом обличчя, сказав Крістіан. – Було б чудово, якби ви з Джеком стали парою... Мені було б куди спокійніше і куди легше оберігати вас обох.

            Тобто, у ангела смерті сьогодні вихідний і він не буде наглядати за нею? Чомусь, при одній лише думці про це, дівчина відчула, як хвиля занепокоєння пробігла її шкірою. Однак, поруч буде Крістіан, їй немає про що хвилюватися.

            Анна йому нічого не відповіла. Так, дійсно, йому було б легше, адже тоді вона постійно була б поруч із Джеком і Крістіану не довелося б розриватися між ними. Але Джек для Анни досі був тільки другом, і вона шалено боялася втратити цю дружбу, як втратила Ніка. Її настрій знову стрімко рушив донизу. Помітивши зміну в обличчі дівчини, Крістіан підбадьорливо посміхнувся.

            – Не хвилюйся, Анно! Джек чудовий хлопець.

            – Я знаю це, але мені не хотілося б втрачати друга знову, – з сумом у голосі пробубніла Анна.

            Раптом, телефон завібрував у її руках:

            «Дуже добре. Тоді, я заїду за тобою о третій! Я знаю чудове місце в передмісті, де можна і прогулятися, і влаштувати пікнік!»

            Анна посміхнулася. Чи він читає її думки? Вона якраз про це й мріяла.

            Помітивши усмішку Анни, Крістіан промовив:

            – От бачиш. Все буде чудово! – глянувши на екран телефону, він кинувся до дверей. – Вибач, Анно, побачимося пізніше.

            Не встигнувши дівчина вимовити ані слова, як він відразу ж розчинився у вхідних дверях.

            Допивши свій уже охололий чай, Анна вирішила приготувати сніданок і подивитися якийсь фільм, щоб скоротити час до призначеної зустрічі. Зручніше влаштувавшись за столом, і підібгавши під себе ноги, вона клацнула на кнопку пульта. Екран телевізора спалахнув і на ньому відразу ж замиготіла картинка. Зосереджуючи свій погляд на неї, Анна забула про те, що збиралася дивитися фільм.