Розділ 19

Хоч сьогодні і була гарна погода, і Анна краще б прогулялася парком, але все ж таки вирішила, що настав час зайнятися домашніми справами. Вона довго відкладала це питання. Зайшовши на кухню і відкривши холодильник, вона нахмурилася. В першу чергу, дівчині необхідно було сходити до магазину. Вчора вона пропустила вечерю, тому була надто голодна сьогодні зранку. Взявши ключі з полиці і одягнувши чорні спортивні кросівки, Анна вискочила за двері.

            В супермаркеті Анна метушливо пробігла рядами, наповнюючи свій візок всім необхідним. Вже йдучи на касу, вона дещо згадала і розвернулася назад до лав з алкоголем. Проходячи повз винний відділ, вона рушила до відділу з міцним алкоголем, у пошуках бурбона. Оглянувши всі полиці, її погляд впав на пляшку з білою етикеткою. Бінґо! Джим Бім Бурбон. Опустивши погляд нижче, вона побачила на підлозі ящики з цим напоєм. Спробувавши підняти один, дівчина зрозуміла, що додому вона його не дотягне, тому вирішила зупинитися на одній пляшці, а наступного разу, коли заїжджатиме машиною, вона візьме цілий ящик. Задоволена собою, вона пурхала на касу.

            Проте, несподіваний галас привернув увагу дівчини. Зробивши декілька кроків назад і зазирнувши в сусідній ряд, вона побачила горстку чоловіків, котрі гучно сперечалися та викрикували один одному грубі слова. Вони товкаючи один одного, лаялись на весь магазин. Раптом, один із чоловіків, потягнувся до полиці зі скляними пляшками, схопив одну, здається це було італійське вино, та замахнуся нею у сторону одного зі своїх опонентів по сварці.

            – Ні! – раптом викрикнула дівчина, привертаючи до себе увагу. – Якщо ви не припините цей безлад, я покличу охорону та викличу поліцію!

            Проте, слова дівчини не подіяли на чоловіків. Вони, мов божевільні, пропустивши її слова повз вуха, відразу ж накинулися один на одного, ще завзятіше продовжуючи бійку. Хтось товкнув худенького парубка прямо в стійку з напоями. Почувся звук розбитого скла, і Анна побачила невеличку лужку крові біля нього. Вона затиснула рот рукою, кинула свій візок і помчалася рядами у пошуках працівників магазину. Десь вдалині почувся ще один дзвін розбитого скла, тому дівчина ще більше прискорила рух.

            Схопивши під руку охоронця закладу, вона потягла його за собою.

            – Будь ласка, швидше! – підганяла його Анна, коротко розповідаючи про те, що бачила.

            Почувши розповідь дівчини, охоронець по рації викликав підмогу і вони, вже вчотирьох рушили в бік винного відділу. Анна на ходу дістала телефон та зателефонувала в поліцію.

            Діставшись до місця інциденту, охоронці кинулися в епіцентр подій, рознімаючи збожеволівших чоловіків, а дівчині наказали вийти з магазину, подалі від цього хаосу. Оплативши свої покупки, дівчина розташувалася біля скляних розсувних дверей супермаркету.

            Як виявилося, зупинити бійку вдалося тільки поліції. Анна лише ошелешено слідкувала за тим, як один за одним чоловіків виводили з магазину. Окрім поліції, на місце події приїхала швидка. Через декілька хвилин, працівники медзакладу винесли на ношах двох непритомних хлопців. Одного Анна впізнала, це був той парубок котрого штовхнули на полиці з пляшками. Його обличчя було мертвенно блідим. Іншого хлопця вона не впізнала, однак дуже добре змогла роздивитися велику пляму крові, яка розташовувалася під його головою та збільшувалась на очах.

            Охопивши себе руками, дівчина сумлінно чекала поки до неї піддійте поліцейський, аби розпитати про те, що вона бачила.

            Довго чекати не довелося, оскільки відразу ж за працівниками швидкої, вийшов кремезний чоловік у формі та зупинився перед нею. Переказавши йому все побачене, вона задала хвилююче її питання.

            – Що сталося? Із-за чого була бійка?

            Трохи посупившись, поліцейський знизив плечима.

            – Підозрювані наполягають на тому, що не пам’ятають нічого. Прикидаються божевільними. Ну нічого, на допиті ми все з’ясуємо. Вибачте, мені час йти.

            Не затримуючи його, Анна залишила свій номер телефону та почимчикувала в сторону дому, всю дорогу думаючи про те, що ж сталося. Вона згадала очі тих чоловіків, вони дійсно виглядали божевільними. Проте, як може цілий натовп зійти з розуму водночас? І де ж подівся Єн? Чого він не наглядав за нею? Мотнувши головую та вирішивши не концентрувати увагу на останніх подіях, вона потягла на себе важкі двері і зайшла до будинку.

            Занісши покупки на кухню, вона розклала все на місця, а пляшку бурбона поставила по центру столу. Поруч вона помістила склянку для віскі. «Як на мене, чудова подяка за вчорашню допомогу», – подумала про себе Анна. Так, це була звичайнісінька вдячність і нічого більше. Вона не хотіла догодити йому чи показати, що вона пам’ятає його переваги та свої обіцянки. «Це просто вдячність, і точка», – переконувала вона себе.

            Влаштувавшись на дивані і підібравши під себе ноги, дівчина розблокувала телефон і написала повідомлення Наталі:

            «Привіт! На сьогодні все в силі?»

            Не минуло й хвилини, як Наталі відповіла:

            «Звичайно, в силі!»

            Тільки було хотіла Анна написати нове повідомлення і поцікавитися о котрій годині вони зустрінуться, як тут же пролунав дзвінок.