Розділ 17

Як, все ж таки, мало потрібно для щастя. А що ж таке щастя взагалі? Відчуття ейфорії, блаженства? Чи може спокою і надійності? Хтось мріє про багатство, хтось про славу, а комусь достатньо присутності коханої людини поруч. У зв’язку з останніми подіями, для Анни за щастя було уявне розвантаження в компанії людини, яку вона знала вже багато років. Звичайної людини, без крил. Занадто багато всього дивного і такого, що не піддається логіці відбувається навколо неї. Їй неодмінно потрібна нормальність і буденність. І вечір з близькою подругою якнайкраще допоможе дівчині поринути у звичайнісінький світ, без ангелів і їхніх таємниць.

            До того ж, Анна страшенно сумувала за батьками. Занадто багато подій сталося за ці дні. Анні зараз хотілося  б міцно обійняти маму і в її затишних обіймах провести весь день. І тато, такий мужній, але при цьому, лагідний і дбайливий втішив би її одним лише поглядом.

            Дівчині було так легко і затишно з батьками, що вона неодноразово замислювалася переїхати до них назад. Вона нікому не зізнавалася, але їй було самотньо у своїй квартирі. Їй дуже не вистачає усміхненого обличчя мами та ніжного поцілунку батька, які вона завжди знаходила, спустившись униз, до вітальні їхнього будинку.

            Зараз це здавалося нереальним. Як вона може наражати найрідніших людей на небезпеку, знаходячись з ними в одному будинку, якщо вона не впевнена в тому, що ж чекає на неї завтра? Можливо, завтра її взагалі не стане. Як же мама з татом засмутилися б, дізнавшись таку новину.

            Багато думок кружляли в голові у дівчини, поки вони з Крістіаном поверталися додому. І вона була дуже вдячна хранителю за те, що він не відволікав її від них. До речі, Крістіану теж було чим зайнятися дорогою: він поставив собі за мету прослухати весь плейліст Анни, перериваючи кожну пісню і включаючи наступну.

            Подивившись на нього, Анна посміхнулася. Крістіан був такий безтурботний і по–дитячому наївний. Він був чудовим хранителем для Джека. Оберігав його від усіх життєвих невдач, тим самим подарувавши йому щасливе та безпроблемне життя. Анна, навіть, трохи заздрила його підопічному білою заздрістю. Як кажуть, проблеми та невдачі загартовують людину, роблячи її сильнішою та мудрішою, але, Джек, незважаючи на безтурботне життя, виріс талановитим, сильним і добрим хлопцем.

            Також, Крістіан ризикнув своїми білосніжними крилами, щоб допомогти Анні вижити. Вона помітила, як він нервував, розповідаючи про найстрашніше покарання для ангела-охоронця. Це його несказанно лякало, навіть ні, лякало це було не те слово. Лише розмова про перевтілення в ангела смерті наводила на нього жах. Він ризикував своєю сутністю, своїми моральними підвалинами в ім’я блага Людини. Лише однієї людини, яка навіть не була його підопічною. Любов Крістіана до людей безмежна. Безперечно, він найблагородніший з усіх ангелів.

            В якомусь сенсі, Анна була рада, що все сталося саме так, інакше вона ніколи б не зазирнула за завісу, приховану від усіх людських очей і ніколи б не познайомилася з таким відповідальним і безстрашним хранителем. Він подарував їй благословення, яке повернуло дівчину до життя та наповнило її фарбами. А проблеми? Вони завжди були і будуть.

            Всередині Анни все більше зростала впевненість. Якщо Крістіан буде поруч з нею, їй нічого бояться і вони впораються з усіма проблемами. Їй дуже хотілося у це вірити. Чи то розмова з Наталі привела її до тями, чи безтурботний ангел, що сидів на пасажирському сидінні її автомобіля, дав їй надію, але вона, раптом, відчула себе краще.

            Під’їхавши до будинку, Анна запаркувала машину біля тротуару, на її звичному місці. Поки вона забирала з заднього сидіння пакети, Крістіан усе ще сидів в автомобілі та слухав музику. Зараз грала пісня Lost Boys (The 69 Eyes), а це означає, що до кінця плейлісту залишилося лише кілька треків, тому дівчина не стала підганяти Крістіана і вирішила подзвонити батькам.

            – Привіт, мамо! – весело промовила вона. – Як у вас справи?

            – На нас чекає серйозна розмова, Анно Джойс Еванс! – замість вітання, мама обдарувала її холодним тоном.

            – Що трапилося? – не розуміючи, у чому справа, запитала Анна. Сара не часто зверталася до дочки, називаючи її повне ім’я. Тільки тоді, коли вона була дуже зла на неї. Але що могло статися, якщо вони не бачилися, і, тим паче, не спілкувалися близько двох днів?

            – О, вона ще й питає! Те, як ти вчинила з Ніком у жодні рамки не лізе! – тепер все стало ясно. Цей виродок поскаржився своїм батькам, які, у свою чергу, подзвонили її батькам і висловили своє обурення.

            – Мам, все було не так, як тобі розповідали. Нік виявився повним кретином! – з роздратуванням у голосі промовила Анна. – Коли ви повернетеся, я вам все розповім.

            – Я не чекала від тебе такої поведінки, Анно. Ніхто не змушував тебе з ним зустрічатися, але ти не мала права так з ним поводитися, – холодок у голосі мами, завдав Анні біль. Невже вона їй не повірить?

            – Все не так, мам, – це єдине, що відповіла Анна на тираду Сари. – Повертайтеся швидше, ви мені дуже потрібні, – сумно додала вона.

            – Доню, що трапилося? – тепер у голосі мами було чути занепокоєння.

            – Просто повертайтеся. Мені вас не вистачає, – тихенько промовила дівчина. Це було так несправедливо! Як він міг докотитися до того, щоб ще й її батьків налаштовувати проти неї. – І не зліться на мене. Нік бреше.