Розділ 8

Наступного дня, сидячи за кермом свого автомобіля, Анна була уважною до всіх дрібниць. Вона чудово розуміла, що після вчорашніх довгих посиденьок зайва обережність і надмірна зосередженість не завадить. На задньому сидінні на плечах у Райана спали Наталі та Стейсі. У свою чергу Нік зголосився побути штурманом і зараз крутив у руці телефон із навігатором.

Дорога була рівною та без вад, за вікном миготіли високі зелені дерева, ніби створюючи живі, рухомі стіни. Повітря, що витало навколо, було прозоре – чисте і свіже. Сьогодні був чудовий день для поїздки, адже відсутність ранкового туману дозволила Анні чітко бачити автомагістраль. Причинивши вікно, дівчина з насолодою вдихала аромати рослин та квітів, що росли в цій місцевості. Вдалині виднілися зелені поля, густо засаджені кукурудзою, паростки якої, здавалося, досягали висоти людського зросту. Ще трохи, і це поле перетвориться на справжнісінький величезний лабіринт.

Наперекір подіям вчорашньої ночі, Анна була в піднесеному настрої і поривалася включити музику на повну. Єдине, що її зупиняло, так це сплячі друзі на задньому сидінні її автомобіля.

Нік раз по раз крутив у руках смартфон з картою:

– Дідько, та коли ж з’явиться зв’язок? – вилаявся він.

– Я начебто пам’ятаю дорогу назад, – промовила дівчина, не відриваючи погляду від лобового скла. Нахмуривши брови, вона додала. – Крім одного роздоріжжя. Проте поки ми до нього доїдемо, мережа вже з’явиться.

Нік відклав телефон і подивився на неї.

– Анно, щодо вчорашнього... – почав він.

– Так, я забула тобі подякувати. Дякую тобі, Нік! Ти справжній друг! – різко промовила Анна. Тон був явно невдячний. По її голосу мало стати кожному зрозуміло, що вона не хотіла піднімати цю тему і знову занурюватися в події вчорашнього дня. Глибоко вдихнувши, вона продовжила більш м’яким тоном. – Я справді тобі вдячна, але мені не хотілося б згадувати це знову. Я ціную твою турботу і твою сміливість. Потрібно бути дуже відважним, щоб уночі кинутися в незнайоме озеро. Але, якщо чесно, мені хотілося б забути все це як страшний сон, – Анна зіщулилася, згадавши темряву і безвихідь, яку вона відчула, опинившись у воді. Її настрій пішов на спад.

– Справжній друг... – похнюпившись, сказав Нік. – Анно, я б хотів бути тобі не просто другом, – дівчині здалося, що це прозвучало трохи різкувато і прямо, але це був Нік, і це в його манері.

– Послухай... – почала було Анна, але Нік її перебив.

– Я не хочу, щоб ти почувала себе зобов’язаною мені. Просто дай мені шанс. Ходімо на одне побачення. Не як друзі, а як хлопець та дівчина. Всього лиш одне, добре? – він не відводив від неї погляд, і дівчині стало зовсім некомфортно. Раптом із заднього сидіння почувся сонний голос Наталі.

– Вона згодна!

Анна подивилася на подругу в дзеркало заднього виду, і та багатозначно підморгнула їй у відповідь, ніби кажучи очима: «Дій, ти ж обіцяла!».

Дівчина закотила очі і випалила:

– Гаразд! Побачення так побачення.

Із заднього сидіння вона почула радісні вигуки друзів: Райан та Стейсі прокинулися теж. Якого чорта вони підбивають її на те, чого вона не хоче? Чому радіють? Вони всі знають Анну достатньо тривалий час, проте жоден з них досі не зрозумів, що він її не цікавить як хлопець.

Нік самовдоволено потягнувся до кнопки ввімкнення радіо. Натиснувши її, заграла знайома їм пісня – The Kill (30 Seconds To Mars). Він тут же ввімкнув на повну гучність, і всі хором почали підспівувати. Відганяючи від себе відчуття приреченості, дівчина з головою поринула в музику.

                                                            * * *

Діставшись додому, Анна кинула в коридорі сумку, попленталася у вітальню і вмостилася на диван. Заплющивши очі і закинувши голову на спинку, вона спробувала розслабитися. Їй хотілося прийняти гарячий душ і завалитися спати. Вона й не думала, що дорога назад буде такою стомлюючою, не дивлячись на хорошу погоду та компанію друзів. Найімовірніше, це був наслідок вчорашніх посиденьок та невелика кількість годин для сну. Навіть почуття голоду не змусить Анну зараз підвестися і піти на кухню готувати вечерю. Тільки дівчина зібралася з духом, щоб встати і піти в душ, аж раптом екран смартфону засвітився, і вискочила табличка з повідомленням.

Повідомлення було від Ніка:

«Як добралася? Зустрінемося сьогодні?»

Він був дуже наполегливий, і Анну це дратувало. З роками його характер змінювався явно не в кращу сторону. Вона не була готова попрощатися отак одразу з усіма роками дружби і розглянути його з іншого боку. Як хлопця. Не так швидко.

Вона відклала телефон, не відкриваючи повідомлення, і пішла у ванну кімнату.

Увімкнувши воду, Анна скинула кардиган. На ній були одягнені джинси Наталі, які не діставали і до щиколотки, і чорна майка. Добре, що подруга вирішила зглянутися над нею, і Анні не довелося настільки тривалий час проводити в тому розпусному платті.

Поки набиралася вода, дівчина послідкувала на кухню та ввімкнула телевізор. Клацнувши кілька разів по кнопці перемикання, вона залишила канал новин.

Диктор розповідав про курс валют і про якісь політичні суперечки, в яких Анна ніколи не розбиралася, та й, якщо чесно, не хотіла забивати цим собі голову. Розвернувшись, вона поставила закипати чайник, дістала свою улюблену чашку з написом «Wake up and do it!» і кинула в неї чайний пакетик Earl Gray, її улюблений. Заливши його окропом, вона сіла за стіл.