Настуня

Та потім сталося те, що, напевно, і повинно було статися. Як то кажуть, якщо жінка виглядає надто успішною, вдоволеною і гарною, то, напевно, що вона у такий спосіб чинить комусь помсту. Людмила швидко знову вийшла заміж, народила Настуню і присвячувала своїй донечці усю свою материнську любов. А Петрик одним тільки своїм виглядом нагадував їй про страшну зраду… Ні, звичайно, що вона його любила! Так! Любила. Але наразі була трохи зайнята клопотами із новонародженим немовлям… Ось Настуня підросте і Петрик до неї повернеться. Так вирішила Людмила. До того ж, вона жила тепер у свого нового чоловіка і якось їй не дуже зручно було перед його родичами за свого сина від попереднього невдалого, але такого швидкого шлюбу. 

Але… Люди іноді самі себе дивують. Ми змінюємось під впливом нових обставин. Змінились обставини – Людмила з Павлом розійшлися, і бабця Олена гірко пожалкувала, що не прийняла як належить своєї невістки Людмили. Бо… Яка б вже не була — і молода, і без освіти, і без фігури (певно, усім свекрухам так здається, що їхні невістки безфігурні), але все ж таки вона була тут, у містечку, поруч! І онука народила Петрика — гарного і схожого на свого батька, мов дві краплі води… А тепер… Поїхав той Павло невідомо куди і живе бог зна з ким… Біда. Стала вона відтоді час від часу випрошувати до себе свого кровного онука. А Людмила й рада, бо ж бабця і з одежини щось гарненьке Петрикові подарує, і казочку почитає, і смачненьким нагодує. Загалом — приділить увагу дитині. 

Так і йшли рік за роком. Ось прийшов час і Петрик став першачком — пішов до школи. Тепер усі по черзі повинні були його зі школи забирати. Цього вечора його повинна була забрати бабця Олена.

— Петрику, а хто сьогодні за тобою прийде? — спитала учителька Ганна Іванівна, коли усі подаруночки діткам вже були роздані і батьки позабирали своїх першокласників додому. Усіх позабирали. Один Петрик залишився.

— Бабця Олена, — упевнено і спокійно відповів Петрик. Він вже звик, що вона іноді запізнюється. І Ганна Іванівна також звикла. 

У таких випадках вона одягала Петрика, застібувала на його курточці усі застібки, замикала клас і йшла додому, залишивши Петрика під нагляд безвідмовного Дмитра, який тихо сидів у своїй каптерці і слідкував за системою опалення: на вихідні потрібно було збавити температуру — економія ж!