Розділ 3. Життя йде своїм ладом

Макар

Все ж таки вона пішла.

Не залишила після себе ані записки, ані номера телефона.

Навіть її ім’я я так і не дізнався.

Дивна жінка, і ще більш дивовижна ніч з нею.

Я не можу поскаржитися на кількість жінок у своєму житті. Отримати класний секс на одну ніч для мене ніколи не було проблемою. В мене були й геть недосвідчені, й професіоналки екстракласу.

Втім, таких відчуттів, як саме з цією дівчиною, я ще ніколи не відчував.

Дідько. Яка ж вона чуттєва. З якою легкістю та навіть спрагою відгукувалася на кожен мій дотик та поцілунок.

Жодна жінка ще так не плавилася під моїми руками.

Заплющую очі та з насолодою занурююся у спогади.

Така жінка варта того, щоб за неї вмерти.

Але, на жаль, вона пішла.

З’явилася у моєму житті всього лише на одну коротку ніч і пішла.

Чи зустрінемося ми з нею ще колись?

Хтозна.

Вона надто явно дала зрозуміти, що не бажає цього. Хоча я й впевнений, що мене вона теж не зможе забути.

На якусь мить у голові лунає думка, що не можна було її відпускати. Треба було дотиснути. Взнати її ім’я. Хто вона. Де живе та чому вчора прийшла у клуб.

Та я посміхом відмахуюся від цієї думки.

Я ж одразу знав, що це знайомство не передбачає продовження. То чого ж шкодувати? Краще насолоджуватися дивовижними спогадами, наново переживаючи усе та закарбовуючи в пам’яті навічно.

Та тільки остаточно розслабитися мені так і не вдається.

Телефонний дзвінок вириває мене з млості туману солодких спогадів.

Ян.

Чого це йому не спиться зранку?

Чи вже не ранок?

Приймаю дзвінок, намагаючись остаточно прокинутися.

— Ти куди це подівся вчора? Я таких крихіток зняв, закачатися можна було. Думав, розважимося як слід, а ти кудись зник.

— Так я теж часу дарма не… — різко запинаюся, раптом розуміючи, що не хочу розповідати про таємничу незнайомку.

Вона не розвага. Не пустотне дівчисько на одну ніч.

Вона моє диво. Моя маленька таємниця, яка назавжди залишиться у моєму серці.

— Так що ти там «не»? — посміхається Ян у слухавку.

— Та так, — теж намагаюся посміхнутися. — Були деякі справи, довелося швидко поїхати.

— Такі справи, що ти до офісу досі доїхати не можеш? — регоче Ян.

Дідько.

Відсовую телефон від вуха та дивлюся на час.

Таки дійсно ранок вже давно минув.

— Приїжджай в офіс, — продовжує Ян. — В мене для тебе є дуже гарні новини. Закладаюся, що вони тобі сподобаються набагато більше, ніж твоя «нічна» справа.

Ян кладе слухавку, а я мимоволі посміхаюся.

Що б він там не придумав, мою маленьку леді йому точно не переплюнути.

В офісі застаю Яна у моєму кабінеті. Друг нахабно розвалився у моєму кріслі та закинув ноги на мій же стіл.

Знає ж гад, наскільки я терпіти не можу, коли він так робить. І саме тому продовжує пхати свої ноги на чужий стіл.

Підхожу ближче та скидаю ноги Яна так, що йому приходиться хапатися за поручні крісла, щоб не випасти з нього.

— Гей! — обурено скрикує Ян. — Ти чого? Я ж просто пожартував.

Друг встає з крісла, і я нарешті всаджуюся на місце.

— Так що до гарних новин? — питаю Яна, а заодно даю секретарці вказівку зробити нам кави.

Ян задоволено прижмурюється, плюхається в крісло для відвідувачів та складає ноги вже на журнальний столик.

От впертюх!

— Пам’ятаєш, ми якось розмовляли з тобою, що не завадило б вийти на новий рівень продажів по чермету?

— Ще б пак, — хмикаю у відповідь.

Завод з виробництва прокату чорного металу був нашим спільним з Яном проектом. Ми обоє вклалися в нього добряче, промислові потужності дозволяли озолотитися. Але виникла проблема зі збутом. Конкуренція виявилася не те що надто великою. Скоріше, надто впливовою.

— Так от, — Ян задоволено складає руки на грудях. — Я не просто знайшов нам потенційного постійного покупця. А ще й покупця з потрібними нам зв’язками.

— Хм, — миттю подаюся вперед, — мушу визнати, ти мене справді зацікавив. Хто він? Як ти на нього вийшов? Ти з ним вже розмовляв?

— Йой-йой, — Ян зі сміхом піднімає руки у захисному жесті, — не так швидко, друже. І де моя кава?

Все зрозуміло. Не кава йому потрібна, а увага моєї секретарки.

Бідна дівчина шарахається від нього з першого дня роботи тут, а він все ніяк не може заспокоїтися.