Глава 3

Саша пила чай і дивилася у вікно. На плиті варився курячий бульйон для її вимушеного гостя, вона вичитала в інтернеті, що при нескладних пораненнях постраждалих можна відразу ж годувати для підтримки сил. Поміркувавши, Олександра вирішила, що поранення у Робін Гуда, — а він сам сказав, що його звуть Робін Гуд, отже, до нього тепер можна так звертатися цілком офіційно, — не особливо складне, якщо зміг пережити незграбне надання першої допомоги у виконанні Сашки.

Вона вкотре пораділа, що ніколи не хотіла стати лікарем, особливо гріла думка про людей, які щасливо уникли долі бути її пацієнтами. А Робін Гуд хлопець міцний, он які у нього м'язи тугі, литі, прямо хоч зараз відправляй його на конкурс Містер Всесвіт. Щоправда, обличчя як і раніше моторошно багряне, але не могла ж природа так покепкувати над ним і додати до шикарної фігури в тягар гидке обличчя? Сашка хмикнула і зменшила вогонь на плиті.

Вона кілька разів заглядала в спальню, хворий дихав рівно і чисто, не сипів, не хрипів, з чого Сашка зробила висновок, що він спить, а не впав у безпам'ятство. Торкнулася чола — вологе, отже температура в нормі, антибіотик вона йому вколола разом зі знеболюючим.

Добре, що в морозилці знайшлося курча, йти серед ночі в супермаркет не хотілося, хоч він і був через два будинки. Сашка поставила варити бульйон і думала про те, що готувати для когось їй тільки в радість, нехай навіть якщо це чудернацьки потрапивший до неї незнайомець. Готувати для себе Сашка лінувалася, вона цілком обходилася салатами і готовою їжею з супермаркету, але в морозилці завжди лежало щось на випадок гостей, ось такий випадок і настав.

Саша пішла у вітальню, забрала з сумки папери та включила ноутбук, можна поки попрацювати, але тут із спальні почувся незрозумілий шум, і вона зазирнула в тепер уже лазарет. Чи госпіталь? Випадковий гість дивився на неї з незадоволеним виглядом. Ти ба, виспався!

— Ей, де ти ходиш? Стукаю, стукаю, а тебе немає. Тут взагалі пожерти дають?

Сашка навіть дар мови від такого нахабства втратила. Але зразу ж згадавши про обіцяну квартиру — бреше, звичайно, ну а раптом ні? — постаралась не показати свого обурення

— Ти впевнений, що тобі можна їсти? А як у тебе струс мозку? Тебе не нудить?

— Не нудить мене, і струсу ніякого немає. А ти чого раптом така досвідчена стала, знову подружці дзвонила?

Схоже, Робін Гуд справді виспався, і настрій у нього був бойовий. Принаймні, в туалет він зібрався йти самостійно, і у нього навіть вийшло. Але тільки в один бік, назад його на собі знову тягла Сашка.

— Що ж ти важкий такий, — ледве вимовила, скидаючи його з себе на ліжко, — ніби не товстий, а здається, в тобі тонни дві.

— Якби я був трупом, ще важче здавався б, — заспокоїв її Робін Гуд, лежачи з закритими очима.

— Коли тобі погано, краще не жартуй, — Саша обхопила його руками і спробувала підтягнути вище, — виходить так собі.

Йому дійсно стало гірше, він лежав блідий і трохи морщився, але коли Сашка почала його тягнути вгору, несподівано ласкаво доторкнувся до її плечей і зупинив:

— Не треба, надірвешся ще, я сам, — і ривком посунувся вище на подушку, при цьому дивився на неї якось зовсім дивно. Саша не дуже-то розуміла, чому, але там, де він її торкався, плечі горіли, немов на них поставили клеймо, захотілося мало не холодною водою хлюпнути.

Чортів Робін полежав трохи, а потім згадав, що голодний, ось вже кого не бентежили ні торкання, ні дотики!

— Так що там з вечерею, подруго, годувати сьогодні будуть?

Вона подивилася на годинник. Дві години ночі, для вечері те що треба, бульйон вже зварився. Виходить, якщо її непідйомний приятель зголоднів, отже, не все так погано? Давно у Саші не гостювали зголоднілі чоловіки. Вона посміхнулася.

— Гаразд, якщо ти живий, доведеться тебе годувати.

Охолодила чашку з бульйоном в холодній воді, принесла ще подушку і посадила пораненого в ліжку. Він з'їв кілька ложок, впустив руку і почав сповзати вниз.

— Здається, я вже не голодний.

Що за народ, ці чоловіки, чому б просто не зізнатися, що немає сил тримати ложку? Саша мовчки допомогла йому влаштуватися зручніше, відібрала ложку і почала годувати, як маленького. І знову зловила той дивний, чи то здивований, чи то стурбований погляд. Вона тепер могла добре розглянути його очі, не карі, і не зелені, скоріше, оливкові. Гарний колір, незвичайний.

Коли чашка була вже порожньою, Саша знову допомогла йому влягтися, а потім отримала легкий поцілунок в долоню.

— Дякую, добра феє…

І все. Вона навіть розчаровано хмикнула, стиснувши долоню в надії утримати цей поцілунок, як метелика. А Робін Гуд вже спав глибоким сном, німало не піклуючись про те сум'яття, яке поселив в її душі черговим своїм поцілунком і вдячним поглядом оливкових очей.

***

З Галкою вона зіткнулася в супермаркеті і в останню мить встигла запхати чоловічі шкарпетки під упаковку сардельок, заваливши зверху для вірності яблуками.

— У тебе гості будуть? — окинула та цікавим поглядом значний набір продуктів, що височів з візка. Саша невизначено кивнула і спробувала проскочити до каси.

Набір у візку дійсно вражав. Робін Гуд виявився на рідкість ненажерливим хлопцем, хоч сам він називав це нормальною реакцією видужуючого організму молодого чоловіка, і при цьому кидав на Сашку погляд, сповнений посмішок, від якого її щоки горіли, і це її дуже дратувало. А одужуючий організм, навпаки, розважало.