Розділ 16

    В’ячеслав доки всі спали, нашвидкуруч заварив собі каву. Нічого окрім кави та спиртного не лізло до горла, він вже декілька днів не міг нормально їсти та спати. Всі його думки були лише про Маргариту. Він згадував, як вона цілувалась з іншим, відчуваючи несамовиту лють. Готовий був поквитатись з молодшим за нього суперником, аби тільки не чіпав його дівчинку. До кухні увійшла Марта, від чого в будинку одразу утворилась гнітюча атмосфера. Вона злилась на чоловіка, не лише за любов до іншої, чи через минулі його зради, а ще й за пиятику, яка додалась до списку важливих щоденних справ. Саме через це в їхньому бізнесі виникли проблеми.

- Телефонував Ігор, він домовився про зустріч з Барановським, думаю ти розумієш наскільки це для нас важливо?! На щастя я змогла переконати його підписати з нами попередній контракт.

В’ячеслава перекривило від сказаних дружиною слів.

- Ну звісно, хто б і ще, як не ти. - відставив чашку гарячої кави, натомість поставив перед собою пляшку коньяку. 

Марта розсердилась і силоміць вихопила склянку в яку чоловік вже встиг налити.

    - Припини, пити. Ти себе погубиш! Подумай про бізнес, дітей. Нам до речі сьогодні ще їхати в жіночу консультацію. - торкнулась ледь помітного животика. - Сподіваюсь ти не забув.

- Не забув, відчепись.

- Послухай, В’ячеславе. Мені набридло затикати за тобою дірки, або ти опановуєш себе, або…

- Що? Звільниш? - зиркнув з неабиякою злістю. - Ти тільки й вмієш, що шантажувати та вимагати. Така, як і твій батечко. Царство йому небесне.

- Так, і завдячувати ми йому будемо за все, до кінця своїх днів, а тепер ще й мені, бо все, що ми маємо на сьогодні теж моя заслуга. - не втрималась, хоча насправді так зовсім не вважала. Без підтримки В’ячеслава, його розуму, вміння управляти нічого б у неї не вийшло. 

- То забирай все! Я втомився тобі прислужувати.

Між колись щасливим подружжям запала мовчанка. Марта присоромилась за кинуті в гніві слова. Вона підійшла до чоловіка, який продовжував пити, явно не збираючись на цьому зупинятись. 

- Я погарячкувала. Все, що у нас є, ми досягли разом. Пробач, це все гормони. - спробувала натягнути на обличчя радісну усмішку.

Алкоголь затуманив чоловічий розум, додав агресивності словам, які промовив, не знаючи, що ще пожалкує про сказане.

- Ця вагітність нічого не змінить. Я все одно ходитиму до неї. - В’ячеслав підвівся і вийшов з будинку, гучно грюкнувши дверима. Марта застогнала від душевного болю, який несподівано перейшов у фізичний. Через мить жінка схопилась за живіт, відчувши гострий біль, який пронизав все тіло. 

***

    Ранок в обіймах іншого чоловіка приніс Маргариті геть свіжі емоції. Здавалось, вона вийшла з темряви в якій довгий час блукала. Їй хотілось усміхатись на всі 32 зуби, співати пісень, і навіть танцювати. Вона, немовби заново народилась на світ. Ніч з Іллею принесла Риті справжнє задоволення. Хлопець виявився вправним коханцем, який зумів їй доставити неперевершену насолоду. Вона заборонила собі порівнювати Іллю з В’ячеславом, різні за характером і темпераментом, викликали в ній геть різні емоції. Якщо до В’ячеслава в неї були справжні почуття, вона в ньому розчинялась, то з Іллею вона хотіла загубитись і не думати про минуле.

Ілля мирно спав, виснажений після гарячої ночі. Маргарита не стала його будити, а пішла на кухню готувати сніданок і заварювати каву. Однак через декілька хвилин до кухні увійшов хлопець, вже одягнутий, він розмовляв з кимось телефоном. З розмови Маргарита зрозуміла, що Ілля проспав якусь важливу подію.

- Чорт, я геть забув про сьогоднішнє тренування. - звернувся до Рити, вимкнувши мобільний. Він помітив розгубленість на її обличчі, тому швидко виправився, розуміючи, що своїм поспіхом, міг зробити боляче. - Але каву залюбки вип’ю. - проголосив, цілуючи в щічку.

Маргарита провела Іллю, а сама вирішила ще трішки полежати в ліжку, сьогодні був вихідний, котрий хотілось провести ліниво. 

***

- В’ячеслав Романович, куди їдемо? - звернувся до чоловіка водій, поглянувши в переднє дзеркало автомобіля.

- На квартиру, до Рити.

- Можливо, в такому стані не варто?!

- В якому у такому?! - гаркнув, але наступної миті зрозумів, що чоловік має рацію. - Гаразд, зробиш кілька кругів по району і по дорозі заїдеш на заправку, візьму для бадьорості каву.

В’ячеслав і справді за деякий час відчув полегшення і ясність думок. З букетом маргариток він подзвонив в двері знайомої квартири. Швидкі кроки по ту сторону, змусили його серце битись швидше.

- Ти? - не повірила своїм очам Маргарита. Спробувала зачинити двері, не готова до будь-яких розмов, втім В’ячеслав поставив ногу, не дозволивши цього зробити. 

- Я однаково увійду. - ступив через поріг, заповнюючи собою простір. Запах парфумів, якими користувався, вдарили в носа, пробуджуючи в ній спогади, котрі намагалась увесь час витіснити з пам’яті. Він хотів вручити квіти, та помітивши на столі букет троянд, різко відкинув його в бік. - Бачу, мене вже хтось випередив, і я навіть здогадуюсь хто. - зиркнув проникливо, немов бачив її наскрізь.

Маргариту неприємно вразив холод в його зелених очах. Він пройшовся поглядом по халатику в який вона була вбрана. Зіщулившись, Рита огорнулась в атласну тканину.

- Спиш з ним? - стиснув кулаки, викликаючи в Маргарити страх. Вона не впізнавала чоловіка, увесь знервований, перезбуджений, за цей час, що не бачились якось осунувся, змарнів. - Не мовчи, прошу тебе. - зціпив зуби, ледь володіючи собою.

Проте, краще б Маргарита мовчала. Не стрималась, почала напад. 

- Тобі з дружиною спати можна, а мені з іншим чоловіком ні?

Вона помітила, як обличчям чоловіка пройшовся біль, у погляді відбилося справжнє розчарування. 

- Я думав ти не така, виявляється помилявся. - скривився в презирливій гримасі. - Ще й привела його в квартиру, яку для тебе купив і оплачую - я. - сказав, не відводячи погляду. Хотів зробити боляче, аби відчула, те що зараз відчував він сам.