Розділ 18

    Не погодилась, знову повернулась до гуртожитку. Не готова була поки жити в квартирі, де все нагадувало про В’ячеслава, окрім того, досі не могла повірити в безкорисливість його вчинку.

Вранці зателефонував Ілля та запросив Маргариту ввечері прогулятись вечірнім Львовом. Дівчина без вагань погодилась, зараз їй свіже повітря і дружнє спілкування не завадить. Попри ніч, яку вони провели разом, Рита поки не могла щось обіцяти хлопцеві. Ілля зі свого боку теж ні на чому не настоював, нехай все йде своїм звичаєм.  

- Маєш чарівний вигляд. - зробив комплімент, коли до нього спустилась Маргарита.

Вона подякувала та вклала свою руку в його долоню, готова йти.

Львів - особливе місто. Мінлива погода заганяє в затишну кав'ярню, де ти зустрічаєш давніх друзів. За чашечкою кави, ведеш душевні бесіди й поринаєш мимоволі у спогади минулого. Потім прямуєш порожніми вуличками свого улюбленого міста, насолоджуючись особливою атмосферою та його багатогранністю. Давня архітектура міста вражає своєю унікальністю. Тут присутній дух романтики. Усміхнені туристи гуртуються біля відомих, величних будівель, ти всміхаєшся, бо твоє місто - це твоя гордість. До нього хочеться повертатись, в ньому хочеться заблукати. Забутись в денній метушні та наповнитись вечірнім спокоєм.

- Ще не втомилась? - запитав, турбуючись про дівчину. - Можемо піти в кав'ярню, або ж ще раз піднятись на Високий замок? - щиро усміхнувся. Йому подобалось з нею жартувати, тішився, як хлопча, викликаючи в дівчини радісний сміх.

- Ха-ха, жартівник. Від кави не відмовлюсь, проте безкофеїнової, інакше не засну.

- Ти планувала сьогодні спати? - поглянув загадково з висоти свого зросту. Хлопець перебував в передчутті романтичної ночі, він бажав, цю тендітну дівчину, весь час про неї думав. - Я зняв для нас номер в готелі?

Та реакція Маргарити стала для нього неочікуваною. Вона висмикнула силоміць руку та поспішила геть, нічого не пояснивши.

- Що я не так зробив?! - вигукнув, наздоганяючи.

Маргарита зупинилась та різко розвернулась, її очі палали гнівом, лице розчервонілось ні то від обурення, ні то від швидкої ходи. 

- Ти думаєш, що знявши в якомусь готелі номер, зі мною можна ось так легко розважитись?

- Вибач, я зовсім про це не думав. Хотів зробити для тебе сюрприз, та вочевидь я в цьому зовсім не розбираюсь. - в погляді хлопця помітне було розчарування. Він не розумів, що між ними відбувається. Хто він для Маргарити, дівчини, сповненої таємниць. -  Давай-но я проведу тебе до гуртожитку. Сьогодні, мабуть, не найкращий день для запланованих мною розваг. - спробував якось пожартувати, усміхнувся, від чого Рита розм'якла.

Вона зрозуміла, що перегнула палицю, адже сама дала Іллі зелене світло, а тепер відштовхує його, дратується через власні страхи. Страх стати чиїмось тимчасовим захопленням, іграшкою в руках чергового чоловіка, лежав міцним відбитком на душі. Пригорнулась ніжно до широких грудей хлопця, Ілля поклав свою долоню на шовковисте волосся, яке хвилями лежало на худеньких дівочих плечах. Він захоплювався її красою, її емоціями, які змінювались, наче сама львівська погода.

Вони вже майже підійшли до студентського гуртожитку, коли їх окликнув знайомий Риті голос.

- Скоро ж ти Ритко, перемикнулась. Тільки цього разу бачу потягло на молодих. - промовив єхидним голоском Остап. - Слухай, а це часом не його син? - не припиняв зловтішатись. Ця дівчина зачепила його чоловічу гордість, через, що він вирішив вимістити на ній усю свою злість.

Всередині все стислось, вона відчула, як рука Іллі послабила своє тримання, хлопець повернувся, аби щось тому відповісти, однак Маргарита стримала його, не бажаючи скандалу.

- Не звертай уваги. Ходімо, звідси. 

Однак, Ілля не збирався ігнорувати нападки в адрес дівчини, вона йому подобалась і ніхто не мав права з нею так розмовляти. Він попрохав Маргариту повертатись до гуртожитку, запевнивши, що він лише мирно поговорить з її одногрупником. Все так й було б, якби Остап зупинився вчасно, натомість захмелілий від випитого й сексуально невдоволений хлопець продовжив нести п'яну правду.  

- Тобі відомо, що вона спала з одруженим? Він їй і квартиру придбав, думаю, зрозуміло для чого. - не вгавав роз'ярілий хлопець. - Ти, дивлюсь нормальний пацан, навіщо тобі ця хвойда?

На цих словах Ілля не витерпів, одним помахом руки ударив хлопця в ніс. Остап впав на землю і боляче застогнав.

- Чорт, ти мені носа зламав.

- Нічого, до весілля заживе. Наступного разу, добре подумай, перш ніж говорити щось погане про Маргариту.

- Ходімо. Немає тобі чого це бачити. - звернувся до Рити, схопивши обережно за лікоть.

- Стривай. 

- Що?

- Не хочу тут залишатись. - кинула погляд на Остапа, який досі корчився не землі від болю. - Твоя пропозиція щодо романтичної ночі в номері готелю все ще в силі?

Ілля розплився в широкій усмішці, від чого його обличчя набуло милоти.

- Треба було сказати, що тебе заводять яскраві емоції, я б тоді влаштовував щодень бійки.

Маргарита не стримала сміху, вочевидь нервове напруження далось взнаки. 

- Я б сказала вибухові емоції. - знову зиркнула в бік одногрупника, який нарешті підвівся і прямував до гуртожитку, згадуючи всіх на світі недобрим тихим словом. 

Ілля викликав таксі й вони вдвох відправились в готель, в номер який досі чекав на них. Сьогодні він ні про що не запитуватиме, досить з нього подробиць, вірити в які він завзято не хотів.

***

    Марта перебирала якісь папери, коли до будинку увійшов В’ячеслав. Вони прийняли рішення переїхати з дітьми до Львова, тим паче Ангеліна в майбутньому планувала вступати до одного з львівських університетів.

- Марто, ти б відпочила. Відколи я поїхав, ти досі сидиш, працюєш?

- Так, бо хтось мені заборонив їхати в офіс, то хоча б вдома дозволь попрацювати. - поглянула зі щасливою усмішкою на обличчі. Останнім часом у них з В’ячеславом налагодилось спілкування. Марта бачила, як чоловік з усіх сил старається все змінити. Він знову став уважним і ближчим до неї. - Мушу підготувати на завтра деякі документи для підписів. Ти ж завтра зможеш їх завести в офіс?