Розділ 9

     Після повернення додому настрій в обох був ненайкращий. Кожен замкнувся в собі. Хоча Маргарита та В’ячеслав не виказували своїх справжніх емоцій, поміж них однаково відчувалась напруга. Маргарита проганяла від себе думки, які надокучливо насідали, завдаючи мук. Випадкова зустріч в аеропорту змусила Маргариту відчути всю реальність ситуації, тепер її обговорюватимуть, про неї говоритимуть, як про чергову коханку. 

В'ячеслав поїхав в офіс, залишивши на столі записку з проханням поснідати без нього та зізнанням в коханні. Прочитавши солодкі рядки, Маргарита всміхнулась, вона приклала клаптик паперу до губ, відчувши невимовне полегшення. Він кохає її. Вона не якась чергова забавлянка, і зовсім не вона стала причиною їхнього з Мартою розриву. 

Рита прийнялась готувати сніданок і заварювати каву. За приготуванням млинців вона не відразу почула звук мобільного, котрий завзято вібрував на стільниці.

- Рито, привіт. Я, бува, подумала, що ти змінила номер телефону.

- Ну, що ти, Лізка. Я не чула. Телефон стоїть на вібро, а я тут млинці смажу. - зраділа, зачувши голос подруги. 

- Млинці?! Млинці, це добре. - загадково зітхнула.

- Лізко, приходь. Зараз скину адресу. - зраділа дзвінку подруги.

Маргарита за мить відправила свою нову адресу та швидко почала накривати на стіл. В неї вже все було готове, коли у двері подзвонили. Причепурена, з гарним настроєм  Маргарита відчинила. Яким було її здивування, коли на порозі окрім Лізи, вона побачила Іру. 

- Несподівано. Так? - першою заговорила Ірина, невпевнена досі чи правильним було її рішення сюди приходити. Однак, за мить її побоювання минулись, Маргарита поспішила обійняти подругу, і запросити до квартири.

- Дівчата, я вас так рада бачити. Ну, що це таке, щоб так довго не спілкуватись і не бачитись.

- І справді. Нам ще вчитись разом. А ми понадувались одна на одну, як ті першокласниці. - додала Ліза, викладаючи на стіл пляшку Мартіні. - Будемо миритись. - вказала на пляшку та шоколад, котрий витягнула наступним. 

Усі троє переглянулись і гучно розсміялись, згадавши, як інколи у вихідні могли розслабитись за келихом Мартіні, заїдаючи все чорним шоколадом або ж відром морозива. Цей асортимент вони так і прозвали - набір для зняття стресу, або релаксаційний.

- Думаю, сьогодні обійдемося без морозива. - сказала Ліза, ховаючи порожній пакет.

- 100 відсотків. Бережемо фігуру. - погодилась Іра, роззираючись довкола. 

- Ну, що, давайте за нас. - проголосила тост господиня дому, радіючи гостям. 

Дівчата пригубили напій ігристого, що покращило настрій, а згодом розв’язало дівочі язики. 

- Ритко, класно тут в тебе. - Ліза почала нахвалювати нове помешкання. - Все таке сучасне, дороге. Ось би нам з Павлом колись заробити на таку квартирку. - пара завзято трудилась і щомісяця відкладала кошти на спільне майбутнє. Вони планували після завершення навчання одружитись і переїхати до власного житла.

- Все Лізонько буде, ви з Павлом неодмінно доб’єтесь всього про що мрієте. - Маргарита не стала зізнаватись подругам, що їй часто доводиться залишатися в квартирі одній, через, що вона відчуває себе самотньою. Сумно було зізнаватись, та дедалі частіше Маргарита почувалась задушно серед стін модної, однак порожньої квартири. 

- Ір, а ти що скажеш. Що відбувається у твоєму житті? - поцікавилась, не бажаючи вдаватись в деталі свого особистого життя. 

Іра покрутила в руках порожній келих, споглядаючи, як залишки крапель стікають по стінках кришталю. Помітно було, що вона вагається з відповіддю, тому ніхто з присутніх її не квапив. 

- Тут, мабуть, однією пляшкою не обійдеться. - почала нарешті зізнаватись. 

Дівчата напружились, бо від Іри можна було очікувати чого завгодно.

- Тільки попереджаю одразу, давайте без нарікань і будь-яких засуджень. 

- Та кажи вже. - не витерпівши, промовили в один голос.

- Я влаштувалась на нову роботу. 

- Так, і що? - не вгавали дівчата.

- Стривай, тільки не кажи, що ти… - втім Ліза не наважилась договорити, це було занадто навіть для Іри.

- Гроші не пахнуть. - лиш промовила дівчина та знову наповнила келихи. 

- Ір, ти що серйозно? - запитала Маргарита, не бажаючи в це вірити. Вона була впевнена, що з Іриним потенціалом і з її внутрішнім стрижнем можна було в житті досягти чималих висот, втім віддавати своє тіло на поталу чоловікам, було неправильно та гидко, і все це заради грошей.

- Я забула, що ти в нас моралістка. - почала Іра напад. - Хоча, яка ти там моралістка. Бо чи б тоді ти спала з одруженим. Чи можливо ця квартира тобі дісталась за добрі очі та миле личко?   

Маргарита застигла на місці, не очікуючи на таку зухвалість з боку подруги. Вона хотіла було вже її прогнати, та несподівано для себе зрозуміла, що Іра має рацію. Хто вона така, щоб засуджувати подругу, коли сама знаходиться в ролі коханки.

- Дівчата, давайте, заспокоїмось і вип’ємо. - втрутилась звично Ліза. Вона подала їм наповнені келихи й оголосила тост. 

 Залунав дзвін кришталю, і в квартирі знову запанували мир і злагода. 

- Пробач, Ритко. Ти ж знаєш мій нестримний характер. Зірвалась.

- О то ж бо, що знаю. Все гаразд. Забудьмо. - Маргарита більше не збиралась що-небудь вияснювати. Кожен сам творець своєї долі. І відповідати в житті теж доведеться кожному за себе.

- А влаштувалась я танцюристкою в один нічний клуб. - збрехала, бо не хотіла більше слухати нарікань. - Туди якраз набирали дівчат для однієї шоу-програми. 

Дівчата з недовірою поглянули на подругу, однак цього разу вони вже не так гучно дивувались. Іра ж продовжила вихваляти перспективи нової роботи.

- Робота не пильна. Безплатне навчання хореографа, можливість не дорого орендувати житло неподалік центру. Дружній колектив та найголовніше висока заробітна плата. А які там ходять клієнти. - закусила губи при згадці про чоловіків.

Це вже згодом дівчата дізнаються, що насправді Іра влаштувалася працювати стриптизеркою в нічний клуб, де звісно не обходилось без приватних танців і можливістю усамітнення з клієнтом для значно більших втіх. Останнє було виключно за бажанням дівчини, однак, знаючи Ірчину любов до грошей, очевидно було, що вона не відмовлялась від додаткового пункту за що отримувала не погану винагороду.