Розділ 1

- Ритка, ну досить вже зубрити. Й так все знаєш.

- Те саме можу сказати й тобі. Досить стовбичити перед дзеркалом і вимальовуватись. На пари запізнимось.

- Тобі не завадило б зробити те саме. Ритко, ну серйозно тобі лише 19 років, а вигляд маєш такий, наче монахиня якась. Лізо, скажи хоча б ти їй.

- Кажу вам обом. Ірка, годі  тобі думати лише про зовнішній вигляд, він у тебе бездоганний, треба й в голові щось мати. А тобі Рито, дійсно б не завадило трохи більше присвячувати час собі, а не всім цим конспектам і книжкам. Молодість проходить. Беріть приклад з мене, в мені поєднуються усі важливі складові.

- І які ж це? - запитали в один голос дівчата.

- Розум і краса. - Ліза покрутилась перед дзеркалом, торкаючись голови. - Ходіть вже, а то дійсно запізнимось. 

Маргарита навчалась на другому курсі. Завдяки своїм здібностям і хорошій підготовці, їй вдалось самостійно вступити до львівського університету на економічний факультет. Дівчина жила в передмісті, що на Львівщині, втім після вступу вона переїхала до студентського гуртожитку. Добряче здружившись з сусідками по кімнаті, дівчата прийняли рішення з’їхати з задушної кімнатки й спільно неподалік орендувати інше житло. Іра, Ліза та Рита хоча й були різними за темпераментом і характерами, однак ладнали добре, а спільне проживання в однокімнатній квартирці не спричиняло жодного дискомфорту, вони взагалі не уявляли вже свого існування одна без одної.

- Слухайте, а давайте-но підемо в суботу в "Марево", там такі чоловіки збираються. - сказала Іра, тримаючи в руках якусь рекламну брошуру з назвою відомого в місті клубу. 

- А, що непогана ідея. Тим паче ми там ще не були.

- Лізо, й ти туди. - Маргарита закотила очі. Дівчина надавала перевагу більш спокійним посиденькам, але з її подругами доводилось часто виходити зі зони комфорту, відвідуючи різноманітні клубні вечірки.

- Ну а чого? Ми давно нікуди разом не виходили. Буде класно.

- А що скаже твій Павло? - запитала Маргарита, знаючи його ревнивий характер. 

- Він піде з нами. - відповіла, викликавши одразу в Іри бурю обурення. Вона недолюблювала хлопця. Правильний, зверхній, нудний він також не приховував своєї неприязні, бо вважав Іру гулякою, пустою, не серйозною. Інша справа, його Ліза, та була мудрою, вона не шукала спонсора з набитим гаманцем, а сама намагалась заробити собі на життя, до того була ще й невимовно привабливою. - Тільки не потрібно на мене так дивитись. Він тут усіх знає, щось цікаве порозказує. Буде класно. - поспішила заспокоїти подругу. - То що по руках?

- Звісно, що знає. За два роки, що він тут працює охоронцем, гріх було б не знати. - таки не втрималась, уколола. Ліза кинула невдоволений погляд на подругу, але та зробила своє фірмове миле личко від виразу якого та перестала гніватись. - Я за. - підскочила Іра, в передчутті гулянки й нових знайомств.

- Гаразд. Підемо. Не зануда ж я зрештою. - погодилась й Маргарита. - Іра, позичиш якусь зі своїх суконь?

- Що завгодно. - відповіла, не приховуючи своєї радості від прийдешньої вечірки.

***

      Клуб "Марево" знаходився в самому центрі міста. Тут завжди збиралася чимала кількість людей, різних за віком і статусом. Найчастіше в клубі можна було помітити іноземців, які навідувалися сюди, аби розважитись з українськими красунями. 

Дівчата вмостились за столиком, який  зарезервували напередодні. Замовивши коктейль першою, Іра почала роздивлятись присутніх. 

- Ну й де твій Павло? Вже б розказав нам, хто тут й що. До кого можна підходити, а кого слід оминати.

- Павло запізнюється, тому поки ознайомся з матеріалом самостійно. - сказала Ліза, заусміхавшись.

- Гиги. Тобі добре. Ти в нас не одинока. Хоча, мабуть, краще бути одинокою ніж…

- Ір, ти знову за своє?! - не дала їй договорити Ліза. - Він все-таки мій хлопець, май трохи поваги. 

- Все, все, не ображайся, я невдало пожартувала. - Іра обійняла Лізу за плечі, присоромившись за свої виказування. 

- Ритка, ти собі вже когось пригледіла? - перемкнулась на іншу подругу. 

- Та хіба в таких місцях можна знайти когось гідного. Он, хіба що на один вечір або безсонну ніч. - кивнула в бік компанії, де сиділи турки, розважаючись з місцевими дівчатами. - Я хочу чогось справжнього, щоб коли він опинятиметься поруч, земля втікала з-під ніг. Щоб він вмів мене чути та відчувати. Хочу, щоб він мене наповнював зсередини й віддавати натомість. Щоб він належав лише мені. 

- О, та з такими запитами, ти до кінця життя будеш самотньою.

- Краще так, ніж хто-небудь.

- Якщо ти натякаєш на мене, то звісно, дякую, подруго. - образилась Іра. У вічному пошуку того єдиного - принца на чорному лексусі, дівчина не помічала, як список її кавалерів збільшувався. Подруги не один раз говорили Ірі, аби та була обережна й не наробила собі слави на весь університет, однак дівчина нікого не слухала, переконуючи, що в неї все під контролем, ще трішки й вона знайде його. - Просто я не там шукаю, потрібно ходити у відповідні місця. - додала, вже й забула, що образилась. - Ви, тільки погляньте.

Дівчата роззирнулись слідом за Ірою й  помітили, як до зали увійшло четверо чоловіків. На вигляд їм було років по сорок, сорок п'ять. Усі четверо мали бездоганний вигляд. Ділові костюми в які були одягнені чоловіки, ідеально сиділи на кожному з них. До блиску вичищене взуття, неможливо було не помітити навіть при темному клубному світлі. Привітавшись з барменом, вони пройшли в глибину залу. Зрозуміло було, що чоловіки тут далеко не вперше, офіціанти заметушились, охорона напружилась.

- Я ж казала, що тут водиться золота риба. - промовила Іра, роззявивши рота. 

- Іро, серйозно, припини на них так відверто витріщатись. - Маргариті на мить стало соромно за подругу. Вона розуміла бажання влаштувати своє особисте життя, і навіть прагнення вийти заміж за якогось багатія, але інколи така її поведінка була вже занадто.

Життя в далекому селі, приставання рідного батька, який прикладався до оковитої, знесилена від важкої праці матір, двоє молодших братів, яким діставалось від п’яного батька, все це стало причиною Іриної втечі з рідного дому. Відкладені колись кошти Ірі на навчання мама віддала дочці, що допомогло дівчині вступити до університету. Дівчина готова була зробити все, аби ніколи не повертатись в село до рідного дому. І найкращим варіантом вона вбачала забезпеченого чоловіка, який зможе вирішити всі її біди.