Розділ 7

Здоровий глузд на сьогодні вимикається. Я не хочу його слухати, хоч і розумію, що треба. 

Адам відчиняє для мене двері свого автомобіля, і я сідаю всередину. Бачу, як він знімає з себе маску і кидає у смітник, що стоїть поруч. Схоже, готовий показати мені своє обличчя. Робить це тільки тому, що знає — після цієї ночі ми не побачимось більше. А я не готова зняти маску. Розумію: якщо зроблю це — вся магічність цього вечора розвіється. 

Завтра буду шкодувати, що не зупинилася, а сьогодні не буду. Я хочу, щоб Адам став моїм першим чоловіком, а далі що буде, те буде. 

— Не хочеш зняти маску? — питає, однією рукою тримаючи кермо, а іншою торкається моєї голої ноги у вирізі сукні. Мурахи бігають тілом, і я не знаю, як реагувати. Все тіло мурашками вкривається. А це тільки дотики… Що ж буде далі? 

— Ні, — кажу. — Мені здається, що в жінці має бути таємниця. Чи не так? 

Адам усміхається кутиками губ і піднімає руку ще вище, до кінця розрізу. Добре, що зараз він за кермом і не має можливості повністю зосередитися на мені. Та коли ми потрапимо до нього у квартиру, вже ніщо не буде його зупиняти. 

Зовсім скоро виявляється, що живе Адам зовсім недалеко від мене. В іншому житловому комплексі в п’яти хвилинах ходьби до парку. Отже, якщо буду тікати, то можна без таксі обійтись. 

Адам залишає автомобіль на підземній парковці, і разом йдемо до ліфта. Щойно двері зачиняються, він наче навіжений втискає мене у стінку, а зверху ще й своїм тілом накриває. Язик впевнено проникає до рота, і немає між нами навіть міліметра вільного простору. 

Поцілунки зводять з розуму, руки Адама усюди, а я тремчу і не хочу все це зупиняти. 

— Зажди секунду, — Адам відчиняє двері та пропускає мене у квартиру. Вмикається світло, я знімаю туфлі й миттєво стаю меншою на цілу голову від Адама. 

Він усміхається, також помітивши це, а тоді штовхає до стіни та знову цілує. Я відповідаю, і єдине, чого боюсь — щоб у пориві пристрасті маска не злетіла. 

— Фільм, чи відразу в спальню? — видихає мені в губи. 

— У спальню, — кажу, не задумуючись. 

Адам задоволено усміхається і несподівано підхоплює мене на руки. Він несе мене в спальню, а коли вмикається світло, я прошу, щоб він його вимкнув. 

— Я готова зняти маску, якщо в кімнаті буде темрява, — кажу.

— Добре, — світло вимикається, і маска падає на підлогу. 

Мені здається, що руки Адама всюди. Він дуже легко знімає з мене сукню, і вона падає до наших ніг. Далі — білизна та одяг самого Адама. Мої пальці практично не слухаються, поки розстібаю ґудзики на сорочці чоловіка. А коли доторкаюсь долонями його грудей, здається, що все це — просто сон. 

— Розслабся, — шепоче, коли настає момент істини. Адам зверху, а я майже не дихаю. Мені дико страшно, адже просто зараз він стане моїм першим чоловіком. 

— Угу, — витискаю з себе. Адам знову цілує, торкається мене там своїми пальцями, а я вигинаюсь дугою. Насолода перемішується з диким страхом, а коли він проникає у мене сильно та до кінця — хапаюсь за плечі Адама і зціплюю зуби до болю.

Він починає рухатися, а я мало не плачу. Я знала, що буде так, але… найгірше те, що не можу сказати, щоб був ніжнішим. Адам нічого не зрозумів, отже, нехай так і буде. 

Минає трохи часу, і біль потроху відступає. На зміну йому приходить насолода. Адам знає, як задовольнити жінку. Мабуть, досвід у нього чималий. Я збиваюсь з рахунку, скільки разів за цю ніч він доводить мене до вершини насолоди та змушує кричати на всю квартиру, тому що несила стримуватись. 

— Можеш залишитися до ранку, — шепоче, коли втомлені та захекані лягаємо під ковдру. — Вип’ємо кави, і я викличу тобі таксі. 

Хочу хмикнути, але стримуюсь. Мабуть, саме так Адам вчиняє з усіма своїми подружками. І я не стала винятком. 

Чекаю, поки він засне, а тоді вибираюсь з-під ковдри. Збираю речі й одягаюсь тихо, щоб його не розбудити. Уявлення не маю, як зараз виглядаю, тому що у квартирі темно і, швидше за все, сукня одягнена не тим боком. Зараз це хвилює мене найменше. Головне — втекти непомітно. 

У коридорі вмикається світло, коли виходжу туди. Взуваю туфлі та помічаю маску на підлозі. Вагаюсь кілька секунд, але вирішую залишити її тут. 

Покидаю квартиру, а тоді й будинок. Не знаю, чи коли-небудь зможу розповісти Адаму правду. Мабуть, ні. Це буде моя таємниця. І що б не сталося — я її не відкрию. 

Адам

Прокидаюся, коли за вікном високо світить сонце. На годиннику одинадцята. Давно я так довго не спав. Сідаю, протираю обличчя рукою і згадую цю шалену ніч у компанії рудої незнайомки. 

Саша… Однозначно в цій жінці є якась родзинка. Вона такою розкутою була, коли ми цілувалися та розмовляли, але так сильно стислась, коли діло дійшло до сексу. Наче недосвідчене дівчисько. 

Саші поруч немає, отже, пішла, поки я спав. От і добре, не доведеться пояснювати, що нам треба розійтися. Сама все зрозуміла. 

Відкидаю ковдру і збираюсь вставати, але помічаю сюрприз на простирадлі. Сліди крові! Якого біса?!