Діана. Сьогодення
Згадую події дворічної давнини і посміхаюся. Які ж бувають повороти в долі. Не вгадаєш, де саме чекає на тебе щастя.
Раптом відчуваю дотик до спини теплого твердого торсу і, як завжди, млію від обіймів коханого чоловіка. Його руки лягають на мій вже доволі великий животик і ніжно погладжують. Там штовхається наша донечка, на зустріч з якою ми з нетерпінням чекаємо.
Він був для мене забороненим, а тепер ось ми з Данилом одружені. Вже майже два роки. І майже батьки. На цій думці не стримую посмішку.
Аня пробачила мені і навіть була дружкою у нас на весіллі, а незабаром і сама зустріла своє щастя. А зараз ось також готується до весілля.
Повертаю голову та зустрічаюся поглядом з такими улюбленими бірюзовими очима і тільки й можу, що прошепотіти:
— Кохаю тебе.
І те, як його очі іскряться на цих словах зігріває душу та серце, бо кохання поєднує нас обох невидими та міцними узами.