Глава 5

***

         Крістел сиділа за столом і з сумним виглядом копирсалася у своїй тарілці. Чи то каша була несмачна, чи просто не хотілося їсти - вона не могла збагнути. В голові роїлося безліч думок і, як це не дивно, дівчина насолоджувалася цим моментом. Вона ще може нормально мислити, ще ніхто не відібрав у неї цю здатність. Мадлен і Сью, у свою чергу, схилися над столом і наперебій пропонували можливі варіанти втечі. Задача Луі в цій бесіді полягала в тому, щоб знайти помилки і якось їх виправити. Проте дівчина теж була не в гуморі і замість удосконалення висловлених ідеї, вона зводила їх нанівець, вказуючи на абсурдність і безглуздість.

         Крістел була з нею в деякій мірі солідарна, адже те, що говорили дівчата було повною нісенітницею. Втекти через якісь неіснуючі катакомби, вбити охоронця, взяти в полон Бена в обмін на гроші та свободу. Якщо подивитися на розмову з іншого боку, це було навіть весело послухати, але сьогодні четвер, а в суботу - останній день, коли це можна і треба буде зробити.

         - Знаєте що, дівчата, - Крістел вирішила взяти участь в обговоренні. Якщо вони мріють про щось неможливе, то чому вона не може зробити те саме. - Це все звичайно цікаво, але мені здається, що нам треба виходити звідси тим шляхом, яким ми сюди зайшли. Це набагато легше, ніж шукати якісь підземні ходи чи брати заручників.

         - Кріс, ми живемо на трьох поверхах. Тут ми можемо без перешкод пересуватися, але двері, які ведуть до першого поверху, де мешкають справжні психи, замкнено. До того ж Бен нещодавно поставив там решітку, а ключ він тримає у себе, - Луі навіть не піднімаючи голови, рознесла її ідею вщент.

         - Може це й так, принаймні ми знаємо, що є двері, до яких треба знайти ключ. Це, мені здається, набагато краще, ніж всі попередні варіанти.

          - Ми не знаємо, скільки медперсоналу на першому поверсі і чи є там ще двері, до яких теж треба шукати ключі.

         Крістел сумно нахилила голову і знову почала длубати кашу. Вона вже й не знала, що запропонувати.

         - Ну що ти, Луі! - Мадлен помітила, що подруга зневірилися, і вирішила її підтримати. - Ти тільки подумай! Це справді гарний план! Нам треба буде тільки знайти ключа! І все!

         - Точно, ключ! - тільки зараз Крістел згадала, що вона його вже бачила. - Він у Бен на ланцюжку, на шиї!

         - Чудово, - Луі схрестила руки на грудях і відкинулася на спинку обдертого дерев'яного стільця. - Нам треба лише вкрасти ключ у Бена, який з ним не розстається навіть на хвилину.

         - Навіщо красти у Бена? - з виразу обличчя Сью видно було, що вона вигадала щось підступне. - Має бути, як мінімум, ще два ключі. Я сама бачила, як майстри встановлювали імпортний замок, а в них завжди є дублікати.

         - Ці дублікати можуть бути в кого завгодно! У мадам Зелінські, у будь-якого охоронця, у медсестри! Як ти пропонуєш їх знайти? - Луі знову провела контратаку.

         - Знаєш, Луі, мені здається, ти вже можеш виходити зі своєї ролі скептичного критика і приймати безпосередню участь у плануванні нашої втечі, - Мадлен вже трохи набридло те, що подруга постійно руйнувала їхні наміри.

         - Боже, дівчата! Ви б послухали себе зі сторони! Про що ви говорите!

         - Так, може з підземними ходами і заручниками ми трохи перегнули палицю, проте з ключем ідея зовсім непогана, - Сью зробила вигляд, що навіть не помітила маленької перепалки за столом. - Треба спробувати. Так, дівчата? - вона подивилася на всіх присутніх, чи бува ніхто їх не підслуховує, а тоді схилилась над столом і стиха промовила: - Я гадаю так, якщо один ключ постійно в Бена, то інший - у мадам Зелінські. Вона його права рука. Але де його шукати серед гармидеру, що вона розвела у себе в кімнаті, - хтозна. Може вона теж постійно носить його з собою. Охоронцям він не віддав би його. Ці дебіли іноді забувають, як їх звати, а тут ще й ключ постійно треба з собою тягати. Теж ні. Сестри взагалі відпадають. Я сама бачила, як Бен їх щодня впускає і випускає. Отже, він просто приховав усі ключі в себе. Треба тільки піти в його кімнату і гарненько її перетрусити.

         - Сью, і як ти збираєшся його знайти серед того гармидеру? Я там вчора була і маю сказати, що у мого вітчима в кімнаті, порівняно з ним, просто ідеальний порядок, - Крістел план подруги припав до душі, але одна лише думка про те, що слід туди повернутися і копирсатися у його речах, була їй гидка. - Може, краще спробувати пошукати у мадам Зелінські? Вона навпаки у себе все прибрала.

         - Так, чудово! - здається у голові в Сью вже повністю склалася картинка. Вона на мить замовкла, а тоді так само стиха продовжила. - Все просто пречудово складається для нас! Дивись, Кріс, ти кажеш спробувати знайти ключа у мадам Зелінські? Це невиправданий ризик! Вона до того дійшла, що може наосліп знайти всі свої речі! Якщо ми влаштуємо обшук в її кімнаті, вона це неодмінно побачить - і тоді нам буде непереливки. А от Бен - зовсім інша справа! Навіть якщо він зайде до кімнаті, а Мадлен там копирсатиметься в його речах, то вона просто скаже, що сьогодні її черга прибирати і саме цим вона і займається. Правда чудово?

         - А чого зразу я? - Мадлен була вкрай здивована.

         - А хто ж іще! Ти ж сама ходиш до нього за власним бажання, то чому б тобі не сходити востаннє? - і Сью якось хитро підморгнула подрузі.

         - Вибачте, дівчата, але я мабуть, щось не так зрозуміла. Мадлен, ти що ходиш до нього, щоб... - далі Крістел не договорила. Після того, як тобі декілька днів підряд торочать про любов за гроші, то думки мимоволі стають шкереберть. Всі за столом дружно засміялися, не виключаючи і Мадлен. - Я щось не те сказала?

         - То ти, виявляється, ще та штучка! - Сью грайливо штовхнула її в бік. - Мадлен ходить до нього, щоб поцупити те, без чого вона не може жити! Секрети. Іноді до нас потрапляють дівчата, які навіть свого імені не називають. А нашу білу і пухнасту, на перший погляд, подружку це просто вбиває. От вона і прокрадається до Бена, знаходить справу новенької і все вичитує звідти.