ГЛАВА 40. НОВИЙ СВІТАНОК

Світанок після тієї ночі був іншим. Раель прокинувся в домі Моренів, у кімнаті Ліари, де вони заснули разом, тримаючи одне одного в обіймах. Перше, що він відчув, була тиша, але цього разу вона не несла напруги чи страху. У ній не було очікування удару чи болю, лише спокій і відчуття початку.

Він подивився на Ліару, що спала поруч, і усміхнувся. Прокляття зникло, світ змінився, і тепер перед ними лежало ціле життя, у якому не потрібно було боротися за право дихати вільно. Уперше за довгий час ця думка не лякала, а заспокоювала.

Ліара повільно розплющила очі й зустріла його погляд. На її обличчі з’явилася м’яка усмішка, позбавлена вчорашньої втоми.

– Доброго ранку, – сказала вона тихо.

– Доброго ранку першого дня нового світу, – відповів Раель і поцілував її в чоло.

Вони підвелися й вийшли на балкон. Картина, що відкрилася перед ними, змусила серце битися швидше. Місто внизу жило інакше. Люди виходили на вулиці, розмовляли, сперечалися, ділилися спогадами, які повернулися до них учора. Напівдемони, що роками ховали свою природу, тепер йшли відкрито, не опускаючи очей, і ніхто не намагався їх зупинити чи прогнати.

Біля фонтану на головній площі стояла невелика група. Демон розмовляв зі своєю донькою-напівдемонкою, яку не бачив майже пів століття, і обоє не приховували сліз. Поруч зупинялися люди, ельфи й гноми, дивлячись на цю сцену не зі страхом, а з цікавістю й поступовим розумінням.

– Усе змінилося, – прошепотіла Ліара, стискаючи руку Раеля.

– Зміни тільки почалися, – відповів він спокійно.

Ближче до полудня їх викликали до храму, де Теріон скликав екстрене засідання Ради. Коли Раель і Ліара увійшли до зали, стало зрозуміло, що зібрання буде іншим, ніж усі попередні. Тут були не лише члени Ради, а й представники всіх рас міста. Люди, ельфи, гноми, маги, і вперше в історії Ковену серед них стояли напівдемони.

Теріон перебував на підвищенні. Коли Раель і Ліара з’явилися в залі, всі обернулися, і тишу раптово змінили оплески. Вони не були гучними чи урочистими, проте в них відчувалася щира вдячність тих, хто усвідомлював ціну цієї перемоги.

Раель відчув незручність від такої уваги, але Ліара міцніше стиснула його руку, і разом вони зробили крок уперед. Теріон підняв руку, просячи тиші, і зал поступово стих, готуючись почути слова, з яких почнеться нова історія світу.

Теріон вийшов уперед і на мить затримав погляд на залі, ніби зважував кожне слово, перш ніж дозволити йому прозвучати.

– Сьогодні ми зібралися не для того, щоб відзначати перемогу, – почав він урочисто,. – Ми зібралися, щоб визначити майбутнє Ковену. Учора впали три прокляття, які століттями тримали цей світ у полоні. Прокляття Розлучення, Забуття й Кайдани перестали існувати завдяки двом істотам, що наважилися кинути виклик тому, що вважалося незмінним.

Він перевів погляд на Раеля й Ліару, і в його очах читалася не лише повага, а й відповідальність за сказане далі.

– Проте ця перемога не є завершенням, – продовжив Теріон твердо. – Вона стала початком. Старий Ковен був побудований на страху, відокремленні та контролі, і саме тому світ навколо нього страждав. Від сьогодні Ковен змінює свою роль. Він більше не стоятиме над іншими й не ухвалюватиме рішень за весь світ.

Теріон зробив паузу, дозволяючи словам знайти своє місце.

– Ми починаємо будувати інший світ, – сказав він. – Світ, у якому магія служить рівновазі, а не владі. Світ, де Ковен відповідатиме за власні дії, а не заборонятиме існування тим, хто відрізняється. Закони цього світу мають захищати кожного, хто в ньому живе, а не лише тих, кому дозволили говорити.

По залі прокотився гомін, але в ньому не було протесту. Це був шепіт обговорення, згоди й обережного прийняття змін.

Один із гномів підвівся зі свого місця. Його сиве волосся було зібране в коротку косу, а голос звучав упевнено.

– Я підтримую цю пропозицію, – сказав Торвальд. – Старий Ковен тримався на недовірі й заборонах. Новий має стояти на відповідальності й рівності, інакше ми лише замінимо одну форму гніту іншою.

Слідом за ним підвелася ельфійка Ільра. Вона говорила спокійно, але кожне слово мало вагу.

– Я також підтримую реформу, – сказала вона. – Проте напівдемони повинні мати власне представництво в Новій Раді. Не символічне, а реальне. Потрібні ті, хто говоритиме від їхнього імені й нестиме цю відповідальність.

Погляди в залі поступово звернулися до Раеля й Ліари. Теріон дозволив собі ледь помітну усмішку.

– Думаю, відповідь уже пролунала без слів, – мовив він. – Раель Морден і Ліара Морен не лише розірвали прокляття. Вони довели, що напівдемони не є загрозою для світу, а його невід’ємною частиною. Я пропоную їм стати першими представниками напівдемонів у Новій Раді.

Оплески наповнили залу, цього разу гучніші й триваліші. Раель на мить подивився на Ліару, і вона відповіла коротким кивком. Вони разом зробили крок уперед.

– Ми приймаємо цю відповідальність, – сказав Раель рівним голосом. – Але за однієї умови. Ми не можемо бути єдиними голосами напівдемонів. У Раді мають бути й інші. Каель із Забутих земель, Ельра Морен і всі ті, хто боровся за свободу не менше за нас. У Новій Раді має бути місце для кожного з них.

Теріон схвально кивнув, і в цій простій дії було більше згоди, ніж у будь-яких словах.

– Так і буде, – погодився Теріон. – Нова Рада складатиметься з двадцяти членів. Кожна раса матиме однакову кількість представників, і жоден голос не матиме більшої ваги за інший.

Він обвів поглядом усю залу, не оминаючи ні Ковен, ні тих, хто ще вчора не мав права стояти тут.

– Хто підтримує цю пропозицію?

Руки піднялися по всій залі. Рішення було не формальністю, а усвідомленим вибором більшості.

– Ухвалено, – проголосив Теріон. – З цього дня старий порядок завершено. Ми створюємо Нову Раду, яка нестиме відповідальність перед усіма, а не лише перед магією.