ГЛАВА 37. ГОНКА З ЧАСОМ

Раель і Даріус повернулися до дому Моренів у ту мить, коли перші промені світанку лише починали пробиватися крізь хмари над Срібним Гаєм. Вони йшли мовчки, усвідомлюючи вагу подій, що відбулися в старому храмі, і кожен із них ніс це мовчання по-своєму. Досягнення балансу змінило Раеля назавжди, і він відчував цю зміну в тілі, у свідомості та в тому, як магія тепер текла крізь нього, вже без протистояння світла й темряви, а як цілісний і спокійний потік.

Коли вони увійшли до дому, Ліара стояла біля вікна, ніби чекала саме на цю мить, і зустріла Раеля поглядом. Відчуття змін дійшло до неї миттєво, без пояснень і слів, бо їхній зв’язок загострився ще до того, як він переступив поріг. Очі Раеля світилися інакше, і навіть після того, як червоне й блакитне сяйво остаточно згасло, в них залишилася нова, глибша тиша.

Ліара кинулася до нього й міцно обійняла, не стримуючи емоцій, а Раель притиснув її до себе й заплющив очі. Через їхній зв’язок він відчув, що вона також пройшла важливий внутрішній шлях, і це відчуття було таким же реальним, як її подих поруч. У тиші між ними було більше розуміння, ніж у будь-яких поясненнях, і ця тиша не вимагала слів.

– Ти зробив це, – прошепотіла вона йому у вухо, тримаючи його так, ніби боялася відпустити. – Я відчула мить, коли ти досяг балансу, і наш зв’язок став настільки сильним, що здавалося, ніби ти поруч, навіть коли був далеко.

– Я знав, – відповів Раель тихо, не відводячи її від себе. – Я теж відчував тебе в ту саму мить і зрозумів це остаточно, коли було знайдено артефакт.

Вони відступили на крок, дивлячись одне одному в очі, і Кассандра, що стояла біля столу з картами, м’яко кашлянула, нагадуючи про свою присутність. Її жест був делікатним, але достатньо виразним, аби повернути увагу до справи, яка чекала на них усіх.

– Перепрошую, що перериваю, – сказала вона з легкою усмішкою. – Часу залишається обмаль, тож нам потрібно перейти до обговорення плану.

Раель кивнув, не випускаючи руки Ліари, і разом вони підійшли до столу. На дерев’яній поверхні вже лежала детальна карта підземелля головного храму, поряд із якою була розгорнута схема старого кладовища з численними позначками та маршрутами.

– Ілларія передала нам цінну інформацію, – почала Кассандра, вказуючи на глибші рівні підземелля. – Артефакт Забуття зберігається в найвіддаленішій камері, за трьома рядами магічних печаток. Елара посилила охорону після того, як усвідомила дестабілізацію прокляття, тож прямий шлях зараз практично закритий.

Вона провела пальцем уздовж тонкої лінії на карті, що відходила вбік від основних коридорів.

– Проте Ілларія знає про потаємний прохід, яким користувалися лише Верховні. Цей шлях дозволяє оминути основну охорону й виводить майже безпосередньо до камери з артефактом.

Кассандра перевела погляд на Ліару, оцінюючи її зосереджений вираз обличчя.

– Твій дар стане вирішальним на завершальному етапі, – продовжила вона. – Печатки складні й багатошарові, але якщо ти зможеш відчути їхню структуру й знайти слабкі місця в магії, ми значно скоротимо час проникнення.

Ліара кивнула без вагань, і в її голосі прозвучала впевненість, підкріплена досвідом.

– Я відчую їх, – сказала вона твердо. – Магія Елари має чіткий відбиток, різкий і нав’язливий. Її неможливо сплутати з іншою, тож слабкі місця не сховаються.

Раель схилився над схемою старого кладовища, уважно вдивляючись у позначені кола та часові мітки.

– Ортан казав, що повернення можливе лише в момент повного місяця, – промовив він, не відводячи погляду від карти. – Артефакт Кайданів потрібно знищити одночасно з Артефактом Забуття, інакше залишкові магії вийдуть з-під контролю. Наші дії мають бути синхронізовані до секунди.

Даріус підійшов ближче й простягнув руку до карти, готуючись додати свої зауваження, бо тепер помилка в розрахунках могла коштувати значно більше, ніж просто зірвану місію.

Даріус випрямився й заговорив рівним, зосередженим тоном, не відводячи погляду від карти.

– Повний місяць досягне зеніту опівночі за два дні, – сказав він. – Це мить максимальної магічної сили, коли прокляття стають найвразливішими, але водночас і момент, у який ритуал Елари матиме найбільшу потужність. Вона проводитиме його в головній залі храму, і вся Рада буде присутня.

У кутку кімнати підвелася Ельра, і її рух одразу привернув увагу. Вона говорила впевнено, без тіні сумніву, ніби рішення було прийняте давно.

– Я вже попередила батьків напівдемонів про план, – сказала вона твердо. – Ми зберемося біля головного храму в момент початку ритуалу, створимо заворушення й відвернемо увагу Елари та її гвардійців. Це дасть вам час дістатися до артефактів.

Раель поглянув на неї з вдячністю, у якій змішувалися повага й тривога. Його голос залишався спокійним, але напруження відчувалося в кожному слові.

– Це надзвичайно небезпечно, – промовив він серйозно. – Елара може віддати наказ атакувати вас без вагань.

Ельра відповіла сумною усмішкою, у якій було більше рішучості, ніж страху.

– Я це усвідомлюю, – сказала вона. – Проте ми готові ризикувати заради майбутнього, у якому наших дітей перестануть переслідувати за те, ким вони народилися.

Тихий стукіт у двері змусив усіх обернутися. Кассандра підійшла й обережно відчинила їх, впускаючи до зали Каеля разом із десятьма воїнами Забутих земель. Вони були озброєні й зосереджені, мов люди, які прийшли не для розмов.

– Ми прибули, як обіцяли, – сказав Каель, заходячи всередину. – Мої люди готові допомогти. У місті неспокійно, Елара посилює патрулі й заарештовує всіх, хто здається їй підозрілим.

Раель підійшов до нього й міцно потиснув руку, дивлячись просто в очі.

– Дякую тобі, – сказав він щиро. – Кожен союзник зараз має вирішальне значення.

Каель відповів уважним поглядом, у якому з’явилася стримана гордість.

– Ти досяг балансу, – промовив він тихіше. – Це видно в твоїх очах. Саме такими мали стати Стражі Межі.