Глава 32. ЛЕГЕНДА ПРО ПЕРШИХ

Кассандра Грей проводила в бібліотеці Забутих земель уже третій день поспіль. Кожна година, проведена серед старих текстів, приносила відкриття, які підривали все, на чому трималася її робота слідчої Ковену. Сховище знань містилося в підвалі старого кам’яного будинку на краю поселення й виглядало скромно, проте його вміст переважував цінність усіх архівів храму Срібного Гаю разом узятих.

Стіни були заставлені полицями з потемнілого дерева. На них стояли книги, сувої й манускрипти, просочені запахом часу та забутих істин. Частина текстів виглядала настільки крихкою, що Кассандра торкалася їх із майже ритуальною обережністю. Каель надав їй повний доступ до зібрання, і вона користувалася цим без вагань, занурюючись у читання з ранку до ночі.

Цієї ночі, коли поселення вже спало, Кассандра сиділа за масивним столом, освітленим приглушеним магічним світлом. Перед нею лежала книга, знята з найвищої полиці й захована за іншими томами. Її назва – «Хроніки Першої Ради» – змусила серце прискорити хід уже з перших сторінок.

У цих рядках відкривалася інша версія минулого, яку Ковен приховував століттями. Кассандра читала повільно, перегортаючи сторінки з обережністю, і з кожним абзацом її уявлення про світ втрачало колишню цілісність. Велика Війна, яку офіційні хроніки описували як напад демонів, поставала зовсім інакшою подією, де ролі були свідомо підмінені.

Тексти свідчили, що переслідування розпочали маги Першого Ковену. Вони полювали на напівдемонів, і коли Стражі Межі стали на захист своїх, а демони втрутилися, рятуючи нащадків, ці дії оголосили загрозою для всіх рас. Так захист назвали агресією, а відповідь на винищення перетворили на привід для війни.

За тисячу років до цих подій світ існував як єдине ціле. Люди, ельфи, гноми, маги й демони жили поруч, а магія текла вільно, поєднуючи світло й темряву в рівновазі. Від союзів між різними народами й демонами народжувалися напівдемони, здатні користуватися обома потоками сили. Саме вони стали Стражами Межі й стежили за тим, щоб жодна зі сторін не переважила іншу.

З часом маги, які користувалися переважно світлою магією, почали боятися темної складової світу. Страх поступово переріс у прагнення встановити правила, і так виник Перший Ковен – структура, що проголосила право світла визначати межі допустимого. Демонічну магію оголосили оскверненням, а її носіїв почали сприймати як загрозу, яку слід усунути.

Стражі Межі намагалися зупинити це. Вони говорили про необхідність рівноваги й про те, що світло без темряви втратить стримування й спалить усе навколо. Їхні слова залишилися без відповіді, а спроби захистити напівдемонів силою стали для Ковену зручним приводом оголосити війну, назвавши дії Стражів зрадою балансу.

Коли переслідування набуло масштабу винищення, з демонічного виміру прийшли самі демони. Вони з’явилися, прагнучи захистити своїх дітей і нащадків, яких убивали за походження. Цей крок Ковен подав іншим расам як початок завоювання, переконавши світ у тому, що демони прагнуть підкорити всіх.

Так розпочалася Велика Війна, яка тривала сто років і залишила після себе спустошений світ. Міста зникали, цілі народи втрачали свої домівки, а баланс, який Стражі підтримували століттями, руйнувався на очах. Зрештою маги Ковену здобули перемогу, проте вирішальним чинником стала не сила, а хитрість і холодний розрахунок.

Замість остаточного знищення супротивників Ковен створив три прокляття. Вони мали закріпити новий порядок і позбавити напівдемонів можливості відновити баланс у майбутньому. Тексти описували ці закляття як багатошарову систему, де кожен елемент підтримував інші, роблячи втручання майже неможливим.

Читаючи про це, Кассандра затамувала подих. Усвідомлення прийшло повільно, але було чітким: те, що Раель і Ліара розірвали в Дзеркалі Душ, становило лише перший шар захисту, а справжній масштаб задуманого Ковеном виходив далеко за межі одного прокляття.

Перше з них у хроніках називали Прокляттям Розлучення. Воно ламало саму можливість близькості, позбавляючи напівдемонів здатності створювати глибокі зв’язки з людьми чи собі подібними. Відсутність любові та спільності позбавляла напівдемонів опори, змушувала їх розпорошуватися й слабшати з кожним поколінням, не даючи сформуватися силі спротиву.

Друге прокляття мало іншу природу й діяло прихованіше. Прокляття Забуття стирало справжню історію зі свідомості всіх інших рас, замінюючи її вигаданою версією подій. Кожне нове покоління народжувалося з переконанням, що демони були ворогами, а Ковен рятівником світу, і навіть доступ до старих текстів не гарантував розуміння правди, бо сприйняття викривлялося самим закляттям.

Третє прокляття називали Кайданами. Воно розірвало світ навпіл, відділивши світ живих рас від демонічного виміру непрохідною межею. Демонічна магія в людському світі втратила цілісність, а напівдемони позбулися зв’язку зі своїм корінням, залишаючись неповними й нездатними досягти тієї сили, для якої були створені.

Кассандра відклала книгу, відчуваючи, як тремтіння переходить у втому. Усе, чого її вчили в Академії слідчих, розсипалося, відкриваючи під собою навмисно вибудувану брехню. Йшлося не про помилки чи спотворені факти, а про систему, яку підтримували століттями й передавали як єдину можливу правду.

Вона підвелася й пройшлася між полицями, намагаючись зібрати думки докупи. Картина, що складалася в голові, ставала дедалі похмурішою. Якщо всі три прокляття були створені разом, то знищення одного з них мало послабити інші, і саме це могло пояснювати стрімке посилення влади Елaри після подій у Дзеркалі Душ.