19

Костянтин і Ірина почали відчувати, що їхнє життя потроху розгортається в новий бік. Всі ті переживання, які вони відчували ще кілька тижнів тому, коли стояли перед вибором, стали лише туманним спогадом. Зараз їхня любов виглядала міцною і незламною, і вони були готові боротися за своє щастя.

Але, як це часто буває, з новими етапами приходять нові випробування.

Після розмови з родиною Костянтина, яка не припиняла тиснути на нього, він вирішив, що пора зайнятись своїм бізнесом самостійно. Він почав активно працювати над розширенням підприємства, намагаючись утримати контроль. Проте, це забирало у нього багато часу і сил, і часто він не міг бути поруч з Іриною, як раніше.

Ірина це відчувала. Вона помітила, що їхні зустрічі стали рідшими, а Костянтин був занурений у свої справи. Вона, з одного боку, підтримувала його, але з іншого — не могла позбутися відчуття, що їхні стосунки втратили ту легкість і тепло, які були раніше.

Одного вечора, коли вони нарешті змогли провести час разом, Ірина вирішила поговорити з Костянтином про те, що її турбувало.

— Костя, — почала вона, коли вони сиділи за вечерею, — я розумію, що у тебе багато справ, і ти повністю занурений у роботу, але я відчуваю, що ми віддаляємось один від одного. Ми більше не проводимо стільки часу разом, як раніше. І мені важко…

Костянтин подивився на неї, і в його очах відразу з’явилося розуміння. Він відкладав виделку, нахилився до неї, з ніжністю взяв її за руку.

— Ірино, я не хочу, щоб ти відчувала себе самотньою. Я знаю, що багато часу витрачаю на роботу, але це необхідно, щоб забезпечити наше майбутнє. Ти важлива для мене, і я знаю, що потрібно знайти баланс, щоб не втратити тебе в гонитві за бізнесом, — сказав він, його голос був сповнений щирості.

Ірина вдячно подивилася на нього.

— Я знаю, що ти багато працюєш, Костя, і я тобі вдячна за це. Але ми не можемо дозволити собі забути, чому ми разом. Я не хочу бути лише частиною твоєї рутини. Я хочу бути твоїм партнером у всьому, не тільки в труднощах, — відповіла вона тихо.

Костянтин посміхнувся і поцілував її в лоб.

— Ти права, Ірино. Ми повинні знайти час для себе, для нашого спільного щастя. Я більше не хочу, щоб ти відчувала себе на другому плані.

Цей момент став для них важливим. Вони обидва зрозуміли, що хоч їхнє життя й потребує багато зусиль і праці, їхня любов потребує такої ж уваги та підтримки. Костянтин обіцяв собі, що буде більше часу присвячувати Ірині, і що він зробить усе, щоб їхні стосунки залишалися на першому місці, незважаючи на всі зовнішні фактори.

Того вечора, коли вони сиділи на терасі їхнього будинку, дивлячись на зоряне небо, Ірина відчула, як її серце наповнюється теплом. Вона знала, що попереду ще буде багато труднощів, але тепер вона відчувала, що зможе подолати все, якщо поруч буде Костянтин.

— Ми разом, — сказала вона, дивлячись у його очі, — і це важливо.

Костянтин ніжно усміхнувся.

— Разом, — погодився він, беручи її за руку. — І нічого нас не розлучить.

Вони сиділи мовчки, насолоджуючись цією миттю спокою, знаючи, що попереду їх чекає багато нових викликів, але вони готові пройти через усе це разом.