17

Після важливої розмови, що стала переломним моментом для їхніх стосунків, Ірина і Костянтин почали бачити світ по-новому. Всі сумніви і переживання, які ще нещодавно виснажували їх, зникли, залишивши місце для нових планів і надій. Однак, хоча їхні стосунки стали міцнішими, вони все одно стояли перед труднощами, які здавалося, не можна уникнути.

Наступні кілька днів Костянтин намагався поговорити з батьками, щоб чітко висловити свої наміри. Це було нелегко — він завжди був для них тим, на кого можна покластися, тим, хто слідує їхнім традиціям. І тепер йому довелося стати перед ними і сказати, що обирає власне щастя.

Ірина також відчувала, що зміни не минуть безслідно для її власного життя. Вона вирішила, що не буде більше приховувати своє серце від світу. Якщо це буде означати втрату друзів чи деякі труднощі на роботі, то вона готова була з ними зіткнутися. Вона відчувала, що її любов до Костянтина сильніша за будь-які страхи.

І ось одного ранку, після кількох важких розмов з батьками, Костянтин прийшов до Ірини. Його обличчя було серйозним, але в очах світилася рішучість.

— Ми маємо поговорити, — сказав він, трохи нервуючись. Його пальці потягнулися до її руки, і це було єдине, що давало йому відчуття стабільності.

Ірина відчула, що цього разу вона буде готова до будь-яких новин, але серце все ж билося швидше. Вона зробила крок до нього.

— Що сталося? — запитала вона, бажаючи підтримати його, незалежно від того, що він скаже.

— Моя родина не зрозуміє цього. Вони обурені, вони хочуть, щоб я зробив вибір на їхню користь, — сказав він, втупившись у землю, його слова важили, немов гиря. — Але я не можу більше жити в їхньому світі, Ірино. Я вибираю тебе.

Ірина відчула, як у неї на очах з’являються сльози, але ці сльози не були від болю — це була сльоза полегшення. Вони нарешті разом, і це було все, що їй було потрібно. Костянтин не зламався під тиском. Він стояв на своєму, навіть якщо це означало розчарувати батьків.

— Ти не сам, Костя, — сказала вона, і її голос був сповнений теплої підтримки. — Я буду з тобою. Всі труднощі ми подолаємо разом.

Ці слова стали для нього як підтримка в бурю. Він поцілував її в лоб і зробив глибокий вдих, ніби нарешті видихнув усі свої страхи.

Того вечора вони знову зустрілися з родиною Костянтина. І хоча він і знав, що буде непросто, він більше не злякався. Він був готовий бути з Іриною, навіть якщо це означало зустріч з неприємними поглядами та розчаруванням з боку батьків. Але він вже не був той, ким був раніше. Він не був хлопцем, який слідує за традиціями. Тепер він був чоловіком, що вибирає своє щастя.

Ірина підтримувала його кожним своїм жестом, кожним словом. Вони йшли вперед, готові до змін, які обов’язково прийдуть. Вони знали, що шлях до справжнього щастя буде складним, але вони вже не боялися подолати будь-які труднощі разом.

Ніч перед їхньою розмовою була важкою, але і очищувальною. Вони більше не боялися зізнатися в тому, що їхнє кохання справжнє і незламне, і що все, що їх чекає, — лише новий початок для них двох.