Розділ 7

В обід батьки Марка прийшли прямісінько у офіс. Для мене як перекладача був окремий кабінет тому Марк застав мене, коли я крутилася на кріслі. Його брови злетіли вгору.

— Що? А можливо воно зломиться і я впаду. Це ж небезпечно, — почала виправдовуватися я.

Марк криво посміхнувся.

— Можливо разом випробуємо? Я сяду а ти мені на коліна. Можна ще там покрутитися в різні пози...

— Міцне крісло. Міцне. Не варто тебе ще й на нього саджати.

Бров Марка піднялися вгору.

— То ти мене хотіла ще й саджати? Що у тебе в голові твориться? Ще й у вісімнадцять років. Збоченка.

Я криво посміхнулася. Мабуть, бачив би він мене біля батьків то зараз би йому просто щелепа відпадала.

— Ти по справі чи просто потриндіти?— розлючено спитала я.

— Я? — Він роззирнувся, — А чого я прийшов...

Я закотила очі.

— Тобі треба таблетки для пам'яті пити. 

Хлопець посміхнувся.

— Турбуєшся? Не відповідай, я знаю що так. Так словом. Я прийшов тому, що мої батьки вирішили не заморочуватися з рестораном і прийшла сюди. Точніше батько сказав що французька їжа як і мова. Тому я замовив страви у інтернет магазині. Тобі італійську, мені французькі а їм різні страви не ясно якої країни...

— Стоп. Тобто...твої батьки просто зараз у тебе в кабінеті? І я маю просто зараз туди прийти?

Марк посміхнувся.

— Ти розумна. Чому я не здивований.

Я підірвалася з крісла настільки різко що воно відїхало у шафу.

— Ей, обережніше. 

Я нервово глянула на хлопця.

— Але ж у мене вигляд не відповідний. Я не готова...

Марк закотив очі і підійшов до мене. Я ж нервово почала гризти свої нігті. Він взяв мої долоні у свої і глянув у очі.

— Так чи інакше, ти не сподобаєшся батьку. А твій вигляд шикарний. 

Я закотила очі.

— Ти б так сказав навіть якби я мішок на себе оділа.

Макс засміявся.

— То ми говоритимемо тут про твій одяг ч підемо в мій кабінет доки батько не почав злитися.

Я схвильовано закусла нижню губу.

— Пішли.

Гаразд. Все було не так страшно як здавалося. Ми зайшли у кабінет Марка, його батьки сиділи за столиком і про щось балакали. На вигляд я б не сказала що вони старі. Хоча...бізнесмени завжди такі. 

— Люба, познайомся. Це Володя — мій батько. А це Лариса — моя мама. — сказав Марк коли люди піднялися.

Як і очікувалося я зловила на собі прискіпливі погляди. Марк представив мене на Італійській тому я на цій мові і відповіла.

— Приємно познайомитися.

Марк швидко переклав все. Я простягнула руку до батьків але у відповідь отримала тільки зверхній погляд.

— Ти не міг знайти якусь кращу?— спитав його батько а Марк криво посміхнувшись повернувся до мене.

— Батько сказав що ти йому шалено подобаєшся, — сказав той на італійській а я криво посміхнулася.

Гаразд, роль перекладача він грає чудово. Тільки можливо якби я не знала української то виражати емоції було б легше.

— Скажи їм, що вони сподобалися мені так же як і я їм.

Хлопець посміхнувся.

— Що вона сказала?— спитала Лариса.

Марк посміхнувся.

— Ви дуже милі. Можливо приступимо до обіду?

Хлопець підійшов що стільця і відсунув мені його. Я на частку секунди здивувалася коли він опустився поруч. Наступні пів години я водила вилкою по тарілці. Батько Марка не упускав можливостей сказати щось, що б зачепило мене на що я посміхалася. Справді, я ж не знаю української як він думає. Хоча бажання сказати йому пару гарненьких слів було нестримне. Але все ж розум котрий казав, не самій бо тобі кришка, переміг.

І ось нарешті всі піднялися. Володимир глянув на мене і раптом намружив брови.

— Здається, я її десь уже бачив.

Марк засміявся.

— Так. Ми просиділи тут тридцять хвилин і ти весь час бачив її навпроти, — засміявся той.

Коли двері зачинилися я з полегшенням видихнула і глянула на Марка.

— Нарешті. Я вже ледь стримувався щоб не послати твого батька...

Я зустрілася. Це ж не виховано напевно так говорити про батьків. Хоча і не моїх. Марк посміхнувся дивлячись на мене.

— Куди подалі?

— Так. Куди подалі.

— Можеш видихнути. Ти з ними побачилися тільки через два дні.

Я, яка нарешті взяла склянку лимонаду ледь не поперхулася ним.

—Тобто? Я думала сьогодні і все.

Хлопець хмикнув.

— Ні. Через два дні тут організовують щось типу балу. Батька як бізнесмена з України запрошено. Тому... зроблю все гаразд?

Хлопець різко змінив тему а я присіла на стілець.

— Якщо запрошено з України людей, то мої батьки...вони також напевно будьть.

Хлопець хмикнув. А мені от ані трохи не було смішно. Звичайно, я рада що побачу їхала враховуючи як ми роз'їхалися і те, що варто буде грати дівчину Марка...всім точно буде весело. Крім мене.