Розділ 4

- Вас зараховано як практикантку. А саме, відділ міжнародних відносин. Клієнт уже чекає.

Здається, мої очі стали як пять копійок. Я різко схопила цю дівчину за якою ішла весь час за лікоть.

- Стоп. Які міжнародні відносини? Хто чекає? Що я маю робити? Я нічого не знаю про вашуу фірму в принципі!

Здається, дівчина закотила очі. І це вже вчетверте за останні дві хвилини. Напевно, я б уже просто зараз втекла якщо б мені не потрібна була робота.

- Наша фірма займається побудовою. Архітектура. З тобою буде мій колега. Він не знає іспанської. Тому ти сьогодні будеш просто за перекладача. 

Дівчина відкрила двері і я зайшла за нею до невеличкої кімнати. 

- Адам, це Ліза. Вона твій перекладач.

А зараз мені стало цікаво, звідки вони знають про моє володіння іспанською?

- Чудово.  - відказав чолоік піднімаючись.

Через пів години ми вийшли з кабінету. Я, хвала вишим силам впоралася із завданням але тепер уже в мене запитаннь було до біса багато. 

Щойно клієнт пішов я повернулася до Адама.

- А зараз, поясніть мені що це в біса відбувається!?

Очі чоловіка стали мов пять копійок.

- Ну...була зустріч. Так якби купівля землі. А ти взагалі не думала що перекладаєш?

Я закотила очі.

- Я не про це. Що я тут роблю?

- Працюєш. Доречі, навіть не так погано, - почула я знайомий голос і різко повернулася.

- Що за чортівня? Куди ти мене привіз? - спитала я у Марка а він посміхнувся.

- Це моя фірма. Мені не вистачає перекладача. Ти володієш багатьма мовамиі шукала роботу. Я подумав, що робота бухгалтера не для тебе. Ну знаєш, сидіти за столом і рахувати ті числа. Скучно. А так то ти працюєш у мене. І зарплата вища.

Мої брови злетіли вгору. Він знає англійську? Я здивувалася наскільки швидко він міняє іноземні. Марк розвернувся і почав кудись піти а я покрокувала за ним.

- А ти не хотів мене спитатися? Можливо я проти цієї роботи?

- А ти проти? - спитав він заходячи в інше приміщння. Напевно, його кабінет. 

- Я не проти. Але все одно ти мав про це у мене спитати.

Хлопець знизив плечима.

- Якщо ти не проти, нге бачу причини твоєї істерики.

Я засміялася.

- Ти ідіот.

Хлопець посміхнувся спираючись до столу.

- Дякую. Ти вже, здається, сточетверта людина котра це каже.

Я нервово хмикнула.

- Тобто, ти рахуєш людей котрі називаєть тебе ідіотом? 

Я почала наближатися до хлопця опиняючись навпроти. Він глянув мені в очі а мої зупинилися на його. 

- Це тільки підтверджує твоя теорему. - сказав він посміхаючись.

Я хмикнула.

- А дурником тебе хтось називав? 

Очі Марка відірвалися від моїх та перемостилися до оглядання ого обличчя. Раптом рука хлопця опинилася на моїй талії. Я вдарила свєю долонею по його.

- Відпусти. Це вже втручання у власний простір!

- Ти перша.

Він раптом подався уперед і наші губи торкнулися. Я піддалася інстинкту, саме тому не відштовхнула його.

- Перша? - перепитала я між поцілунком.

- Перша. Хто назвав мене дурнем. Тут у Франції таких слв не надто часто почуєш. Ти украхнка, правда? 

- Можливо, - я криво посміхнулася відсторонюючись.

Хлопець затримав погляд на моїх очах та важко проковтнув.

- Залишайся зі мною. Тут. 

Я хмикнула і вивільнилася із його рук.

- Ти приймаєш мене не за ту. Я тут на один місяць, просто повеселитися. Не плутай мене з дівчатами на одну ніч. Я не така. І якщо ти вже подумав про це. тоя  не згідна на роботу. Карще працювати за дрібязок ніж втратити власну честь за мільйони.

Я розвернулася у бажанні піти але його рука схопила мою.

- Ти так само маєш мене не за того. Я запропонував роботу перекладачем. І жодного натяку на одну ніч. Можливо, ми просто побудемо парою цей місяць. Для того щоб просто повеселитися. І я точно не маю в планах забирати тврю честь. Ти сама її бережеш і тримаєш. Ніхто не може забрати честь без твоєї на те згоди.