Розділ 2

Я довго вибирала одяг. Насправді, через мій попередній образ хорошої донечки , знайти щось підходяще для вечір було важко. Тому я взялася за план «Б» та пішла в магазин. Там знайшла костюм котрий весь світився.  Я посміхнулася сама до себе. Якраз те, що треба. На годиннику була 22:00. Якраз підходящий час для самого роз шквалу.  Мох довгі кучері волосся спадали великими хвилями по голій спині. Топ, здавався надто відвертий. Принаймні, якби моя мама побачила цей топ котрий ледь прикривав груди та коротку спідницю, вона б сказала що відмовляється від мене. Я впевнена в цьому.

Я зайшла у клуб і посміхнулася. Справжнє місце молоді. Музика лунала настільки голосно, що мої вуха почало забивати. Зазвичай я чула класику а тут дикий рок. Посміхнувшись сама до себе я розпочала свій перший вечір власного, дорослого життя.

Спочатку вся ця обстановка здавалася мені дивною. Незвичною. Але вже незабаром я віддалася танцполу і танцювала, аж доки в горлі повністю не пересохло а ноги не почали нити від каблуків. І пішла до бару.

Покликала бармена.

- Є сік? - прокричала я, адже музика була голосною.

Він показав, що є і за секунду біля мене опинилася склянка котру я за одним махом випила.

- Не думав, що дівчата можуть бути такі схильні до алкоголю. - почула голос біля свого вуха.

Моя голова повернулася зустрічаючись з темними очима та нахабною посмішкою.

- Я Марк. А ти?

- Ліза. - відповіла я.

- Не хотіла б зі мною потанцювати, Ліза? - спитав він нахабно посміхаючись.

А чому б ні? Біль як рукою зняло, щойно моя рука опинилася в його долоні а з колонок залунала гучна іспанська музика з відомого фільму «Моя вина».   

Склянка соку, танець. Склянка якогось коктейлю, танець. Склянка горілки, знову танець  але вже не пам’ятаю з ким. Склянка текіли…і я в ауті.

Ранок видався веселим. У роті сушить, наче я в пустині провела всю ніч. Голова обертом у спробі розвалитися. Я жодного разу не відчувала такий стан. Жодного разу не була настільки п’яна. Та що там п’яна. Я вперше за життя випила щось більше ніж ковток шампанського. Але…де я взагалі?

Я помалу піднялася з ліжка. Озирнулася. Я настільки не пам’ятаю своєї кімнати, чи це справді не вона? Рука потяглася до голови котра була готова просто зараз від’єднатися від шиї та кудись втекти. Враження, що я на ній цеглу носила.

Штори затуляли сонячне проміння чому я була рада. Але, все ще не розуміла. Я в себе у квартирі чи ні? Погляд зачепився за склянку з водою та пігулку збоку на тумбочці. Я здивувалася. Потягнулася до неї і помітила недалеко від неї записку

«Після вчорашнього тобі потрібна ця фантастична штуковина. Я повернуся ввечері. Ти можеш залишитися, і порадувати мене або ж втекти як це зробила б розумна дівчина. Все ж мене задовольнять оби два варіанти. Але якщо ти на превеликий жаль вибереш відхід, то ключі залиш в консьєржки

P.S: В мене є твій номер. Якщо іще раз захочу незабутньо затусити подзвоню.

Марк»

Марк? Хто це взагалі такий? Стоп. Ні. Я не хочу знати. Я швидко випила таблетку, подумавши що це могло бути що завгодно після дії. А тоді піднялася. На мою радість, вчорашній костюм був на мені. Радувало, що я все ж не наробила ще більше помилок за вчорашній вечір. Я вийшла з цієї кімнати і знайшла ванну. Тут жахнулася від положення мого волосся. Зачесавши його менше більше руками та водою, я вийшла та знайшла свою сумочку. Побачивши на одній з полиць рамку не стрималася та підійшла. У голові згадався момент, як я познайомилася з цим хлопцем на бару а потім танець.

Можу зрозуміти чому він втік. Вальс у мене вийшов поганий. Я вийняла телефон з сумочки. На щастя виявила що нещасні 20% ще є. Сфотографувавши фотографію у рамці я пішла до виходу та вийшла з квартири залишивши ключі в назначеному місці. На диво, жіночка внизу нічого не питалася.

Я повернулася до своєї квартири і одразу ж переодягнулася. Господи, що я вчора натворила настільки великого, що хлопець втік? Ні. Не хочу знати. Напевно, причина не тільки у потоптаних ногах.