Я пішов до Олени в кімнату, але її там не було, я пішов до бібліотеки.
Двері були на пів відчинені, я зайшов і побачив її, вона читала книгу. Я підійшов і промовив
— Микита все знає…
Вона не підвела очей від книги. Тільки гортала сторінку, повільно.
— Я чула, — сказала вона рівним тоном. — Його голос. Твої слова. Все.
Я стояв, як прибитий.
— І?..
Вона нарешті підвела погляд.
— І тепер ми мусимо зупинитись.
— Але…
— Ніяких “але”, — вона говорила м’яко, але твердо. — Ми вже перейшли межу. Не варто йти далі.
Вона знову втупилася в сторінку.
— Іди. І дай мені час.
#6966 в Любовні романи
#257 в Фанфік
перше кохання, перше кохання незабутнє, кохання між мамою друга та мною.
Відредаговано: 25.04.2025