Розділ 14

Ліза відкрила очі і побачила перед собою Марка. Він посміхнувся і поцілував її в вуста, а потім сказав:

-  Малеча, прокидайся! Ти налякала не тільки батька, а і Еліну.

-  Що? Що ти тут робиш? – схвильовано запитала.

-  Лізонько, дівчинко моя, я прийшов тебе будити, - пояснював Марк, дивлячись на Лізу такими закоханими очима, що та аж зніяковіла.

-  Як він посмів ось так прийти, як ні в чому не бувало, та ще й цілувати! Який же він лицемірний! Тільки що лизався зі своєю Еліною, а зараз цілує мене?! - думала, згадавши про все що бачила і чула.

-  Лізонько, ти навіть не переодяглась? Маленька, піднімайся швидше, нас вже всі зачекалися.

Марк допоміг їй підвестися. Ліза побачила, що справді стояла в тому самому одязі, в якому приїхала, потім глянула на свою валізу, та була під стіною, не відкрита.

-  Лізонько, сонечко, давай швиденько в душ, переодягайся, я тебе почекаю тут. Добре.

-  Марк, чому ти тут? – раптом запитала.

-  Як чому? – здивувався, обхопив її за плечі, подивився у вічі і тихо сказав, - Малеча, а де мені бути, як не с тобою?

-  А Еліна? – тихо мовила і розгублено подивилась на Марка.

-  А що Еліна? До чого тут вона? – не розумів Лізу Марк.

-  Ти ж її кохаєш? Ти ж це сам їй сказав? – в очах блиснули сльози.

-  Я? Коли? – не відриваючи погляду від Лізи запитав Марк, починаючи хвилюватися.

-  Я все чула, Марку! – наполягала Ліза.

-  Лізонько, кохана моя! Про що ти таке говориш? – хвилювався і не розумів Лізу Марк. – Лізонько, не цілував я Еліну, що ти видумуєш, а кохаю я лише тебе.

-  Марку, як ти так можеш? Ви обіймалися і цілувалися, я все чула! А зараз ти продовжуєш мені брехати. Ти ж ніколи мене не кохав, Марку! – Ліза була на межі істерики.

-  Лізонько, я тебе кохаю, сонечко моє, – пригорнув до себе і поцілував у маківку, потім легенько почав гладити її по спині долонею, – Тобі мабуть це все наснилось? – подивився знову Лізі у вічі Марк, -  Еліна тільки що приходила до мене, бо хвилювалася, що ти не відчиняєш двері, а сама не наважилась зайти, от і постукала  до мене, щоб я подивився, що ти робиш, чи все с тобою добре. Я зайшов, а ти спиш. Поцілував тебе і ти прокинулась.

-  Але ж … - не розуміла, що відбувається і стривожено продовжувала дивитись на Марка.

-  Лізо, кохана, давай швиденько в душ, нас уже зачекалися, – обійняв її і легенько поцілував, ніжно дивлячись у вічі, – Чи тобі допомогти? – посміхнувся і підморгнув.

-  Ні, я сама, - з острахом подивилась на Марка, все ще не розуміючи, що відбувається.

Вона зайшла у ванну і подумала: «І хто тут поміняв всі меблі і коли? І де моя косметичка, я ж її витягувала з валізи?». Потім Ліза підійшла до своєї валізи відкрила її і дістала джинси та білий светр, подумала: «Я ж їх вже одягала?»

Марк дивився з хвилюванням на кохану: «Маленька ревнива принцеса! Що собі понапридумувала? До чого тут Еліна?»

До Лізи потроху почала приходити свідомість:

-  Я справді заснула, - згадала, - занадто перехвилювалась, та і Марк навіть не поцілував мене! – потім звернулась до Марка, який сидів у кріслі і тихо спостерігав за Лізою. – Марку, чому ти навіть не поцілував мене?

-  Коли, Лізо?

-  Тоді, коли нас розвели по різних кімнатах?

-  Я говорив по телефону з мамою, хіба ти не бачила? Вона якраз мені зателефонувала, бо хвилювалась. Пробач, Лізонько! Я обов’язково виправлю цю помилку, - посміхнувся їй звабливо і додав, - Лізонько, швиденько йди мийся, будь ласка, бо я такий голодний, що зараз з’їм тебе.

Ліза пішла до ванної, причинивши за собою двері. Марку довго чекати на неї не довелося. Коли вона нарешті вийшла, він аж облизався, як кіт, а потім підхопившись із крісла швидко підлетів до неї, обійняв за талію обома руками, притягнув до себе і сказав:

-  Як би я тебе зараз з’їв! Який же я голодний! –  і прикипів до Лізи в гарячому поцілунку. – я обов’язково виправлю свою помилку, і сьогодні ж.

Ліза дивилась на нього своїми ясно-синіми очима і все ще не могла усвідомити того, що все це відбувається насправді. Потім щоб остаточно впевнитись в тому, що це не сон, сказала Маркові:

-  Вщипни мене, Марку, я хочу впевнитись, що це не сон.

Марк посміхнувся їй у відповідь і легенько щипнув її за руку:

-  Ну, як? Не сон? – запитав.

-  Ні. Марку, я так тебе кохаю! – і її ясно-сині очі заблищали від щастя.

-  Я теж тебе кохаю, моя принцесо! Ходімо!

Коли закохані спустились униз до їдальні, на них чекали Дмитро та Еліна. Ліза трохи з острахом подивилась на Еліну, а потім, коли Марк її обхопив за талію, притягнув до себе однією рукою і прошепотів на вушко: «Ти найчарівніша моя принцеса. Кохаю тебе», - Ліза заспокоїлась.

Марк допоміг своїй коханій сісти, турбувався про те, щоб у неї була непуста  тарілка і час від часу огортав таким звабливим поглядом, що дівчинка, аж зніяковіла. Коли вже всі наїлися, принесли десерт і каву.