Глава 16

Глава 16

Прозріння нації

Радянська влада на державному рівні застосовувала пропаганду як засіб насадження комуністичної ідеології, контролю суспільства та втілення власних завдань. Пропаганда працювала через засоби масової інформації (пресу і радіо), заклади культури, мистецтво і літературу, державні свята і традиції, що насильно запроваджувались в Україні. Паралельно національні звичаї і традиції принижували й забороняли. Спеціальні державні органи і установи проводили агітацію, інформування, виховну роботу з масами. Сьогодні подібні дії ідентифікують як «промивання мізків», «зомбування», «цілеспрямовану дезінформацію». Водночас із пропагандою також потужно діяла цензура.

ЗМІ використовували у антирелігійній кампанії для агресивного поширення атеїзму. Оскільки для українців релігія була частиною традиційної культури, режим руйнував і її.

Для видимої легітимності арештів, депортацій, розстрілів, виморювання голодом створювався образ ворога з певним тавром. В Україні, крім всесоюзних ярликів «куркуль» і «контрреволюціонер», застосовували терміни «український буржуазний націоналіст», «петлюрівець», «куркульсько-петлюрівські гнізда». Поділ суспільства на «ми» і «вони», позбавлення прав певної групи людей та їх дегуманізація (заперечення людяності), розпалювання ненависті до цих людей — тривожні передумови масового вбивства та геноциду.

Розвинуте громадянське суспільство це умова демократичного врядування, оскільки його наявність полегшує захист індивідуальних і громадських інтересів громадян, стримує узурпацію влади, забезпечує підзвітність влади суспільству.

Громадянське суспільство активно сприяє процесам політичної демократизації, набуття державою ознак правової, відстоюючи матеріальну і духовну незалежність людини від держави, домагаючись правової гарантії такої незалежності, захисту приватних і суспільних інтересів людей.

Доступ до раніше засекреченої інформації дав людям можливість переосмислити історію двадцятого століття. Комуно-фашисти з кремля нанесли значно більше горя народу України ніж німці і ставлення до них покращилось.

Родина Дітців одною з перших відчула ці зміни в суспільстві і бажання виїхати до Німеччини зменшилось. Крім того, Павло не хотів залишати батька самого. Він кілька разів змінював місце роботи, але політику не полишав. Вивчаючи історію Вінниці, Павло наштовхнувся на цікавий і трагічний факт. Якимсь дивом українець явно німецького походження Генріх Лютворт став головою міста і провів першу тролейбусну лінію, а його за це фактично вбили. Київська і Вінницька комуністична влада звинуватила його в самоуправстві, мовляв, як це він без дозволу ЦК і обкому провів тролейбус? Генріха Лютворта тероризували на партійних бюро, в нього стався інфаркт і він помер. Тільки тепер через багато років вінничани частково віддали шану ініціативній людині, назвавши тролейбусну зупинку на його честь.

На жаль, свідомість людей змінюється дуже повільно.