Глава 12

Глава 12

Останній фашист

На початку 1980-х дедалі очевиднішою постала необхідність реформ у всіх сферах суспільного життя. Розпочатий Генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим процес оновлення одержав назву «перебудова». Цей процес був зумовлений багатьма чинниками. В міжнародній сфері це було загострення міжблокового протистояння, ескалація гонки озброєнь, що підривали економіку й посилювали соціальне напруження в державі, безперспективність війни в Афганістані і велике відставання в індустріальному розвитку.

У соціально-економічній сфері було суттєве падіння темпів економічного розвитку, зниження основних економічних показників, що призвело до втрати економічних позицій СРСР на міжнародній арені та загострення соціально-економічних проблем усередині держави, уповільнення темпів зростання реальних доходів населення, загострення житлової проблеми і зниження рівня охорони здоров’я.

Михайло Горбачов висунув два принципові лозунги: «гласність» і «широка демократія», які суттєво вплинули на подальший розвиток суспільних процесів.

Керівництво Смілянського КДБ доповіло райкому партії, що німецький офіцер 44 роки ховався на горищі і хтось з партійців, вирішивши зіграти в «гласність», розповів про це пресі. До оселі Вільгельма Дітца прийшов кореспондент комуністичної газети, щоб взяти інтерв’ю.

Він довго розпитував, улесливо посміхався, випитуючи інтимні подробиці і в результаті вийшла стаття під назвою «Останній фашист». Громадськість Сміли і всієї України була шокована цією новиною. Народ розділився на два табори. Одні поставились вороже до родини Дітців і назвали її «німчурою», а другі стали на захист, мотивуючи тим, що московські окупанти були гіршими за німецьких. Пристрасті вирували досить довго, але крапку в цій історії поставив заслужений журналіст України Олександр Дмитрук. Його стаття в республіканській газеті розгромила прокомуністично налаштованих людей неспростовним документом, що саме Сталін і Гітлер поділили Європу секретним протоколом 1939року і разом почали війну, напавши на Польщу. Стаття піднімала морально-етичну проблему: якщо хтось засуджує українку Лесю, яка полюбила німецького офіцера, то так само треба засуджувати інших, які повиходили заміж за ще гірших московських окупантів серед яких були і кати з НКВС. Критики Дітців прикусили язики. Горбачовська гласність дала можливість журналісту ставити незручні питання для комуністів, а подальше висвітлення їх злочинів щодо народу України повністю знищило їхню брехливу ідеологію. Україна стала незалежною від Московії державою.

Про родину Дітців забули, але нанесена душевна травма сильно боліла. Одного дня Павло наважився і прийшов до батька.

- Тату. Ми з Лесею вирішили поїхати зі Сміли десь подалі, щоб позбутись недружелюбних очей і пліток поза нашими спинами. Ти з нами поїдеш?

- Куди я поїду від моєї коханої дружини, синку? Хто буде доглядати за її могилою і приносити квіти? Перед вами широкий світ, а я буду нести свій хрест до кінця.

- Не поспішай, тату, подумай.

- Павлику. Я для себе все вже давно вирішив. Я оформляю документи на виїзд до Германії побачити рідні місця і пропоную тобі поїхати зі мною. Я хочу вперше побачити свою доньку і познайомити її з тобою.

- Я пораджусь з дружиною. Поїхати в ФРГ було б цікаво.

В СРСР виїзд когось із знайомих за кордон було надзвичайною подією. Таким щасливчикам заздрили. Вони привозили із «загниваючого заходу» відео магнітофони, імпортну радіоапаратуру, гарний одяг і недосяжні для більшості предмети побуту. Жінка Павла відразу усвідомила, яку вигоду родина отримає від цієї поїзди і погодилась. Щоб отримати більше валюти, вони вирішили їхати втрьох. Вважаючи на унікальний випадок, цьому задуму посприяло і КДБ. Горбачову потрібні були контакти з Німеччиною. Напротязі місяця документи були готові і білети до Берліна були закуплені. Дружина Павла не втерпіла і розповіла сусідці про майбутню поїздку до капіталістичної Німеччини. Це стало місцевою сенсацією. Всі, хто вчора називав родину Дітців «німчурою», стали привітними, а деякі просили привезти їм з Німеччини фірмові джинси, парфуми, побутові дрібниці. Економічні інтереси населення перемогли комуністичну пропаганду.