Глава 11

Глава 11

Кінець СРСР

Трагедія Вільгельма полягала в тому, що втративши кохану дружину, він навіть не міг бути на похованні, а тільки цілу ніч сидів біля неї і ридав. Для нього пропав сенс подальшого існування і лише син та онук підтримували в ньому життя. Лесю поховали на міському кладовищі, відзначили 40 днів, а потім і рік. За весь цей час Вільгельм майже не говорив. Весною він з’явився на люди і більше не ховався. Йому стала байдужа його подальша доля. Кожен день він приходив на кладовище, прибирав могилу, клав квіти і подумки розмовляв з Лесею.

- Чому я не помер разом із тобою, кохана? Нас би поховали в одній могилі і ми вічно були б разом.

Одного разу він сказав про це сину Павлу і в того защемило серце.

- Не думай про смерть, тату. Живи для мене і онука.

Вільгельм сумно посміхнувся і сказав.

- Тепер я можу розказати тобі історію нашого життя і кохання, але наберись мужності, щоби почути правду.

Я колишній німецький офіцер, який не захотів воювати за Гітлера і палко полюбив твою маму, а вона мене врятувала від неминучої смерті.

Вільгельм говорив довго, збивався на подробицях, а інколи замовкав, повертаючись думками в минуле.

Розповідь батька просто вразила Павла. Він був готовий почути найстрашніше, але не це. Виходить, що він наполовину німець, а його батько фашист і окупант! Як жити далі з таким клеймом? Що сказати дружині і сину? Павло мовчав, але батько зрозумів його внутрішні страхи.

- Не терзайся, сину. Гітлер і Сталін були друзями і разом напали на Польщу, почавши Другу світову війну.

Не всі німці погані, а в більшості вони були просто обдурені пропагандою, як до речі і радянські люди. Ти ж пам’ятаєш, що твій дід воював проти окупантів з Москви і був репресований. Сталін хотів українців знищити  в 1933 і знову влаштував голод в 1947 році. Ми тоді тебе мало не втратили, як першого нашого сина. Постарайся зрозуміти кохання простих людей, що стали жертвами війни.

Павло в цю ніч спав погано і його мучили кошмари, але  ранок він зустрів зовсім спокійним. Горбачов почав політику «перебудови» і налагодження контактів із Заходом. Холодна війна закінчилась і президент США Рейган вважав, що з цим хлопцем можна мати справу. Політв’язнів повипускали і люди в СРСР почули правду про нові злочини комуно-фашистської системи. На додачу у 1986 році вибухнув Чорнобильський реактор і з’явилась перша незалежна від КПРС громадська організація Українська екологічна асоціація «Зелений світ». Павло став членом цієї організації і навіть очолив її в Смілі.

Вільгельм відчув вітер свободи і прийшов на прийом в районне відділення КДБ. Він мовчки поклав на стіл черговому офіцеру заяву, де детально описав свою біографію. Прочитавши лише перший абзац, той вигукнув:
- Ви німецький обер-лейтенант Вільгельм Дітц?! І ви ховались на горищі всі ці роки у нас під самим носом?!

- Так. Мене берегло кохання української жінки, якої, на жаль, вже немає на цьому світі.

Офіцер прочитав заяву до кінця.

- Почекайте тут, я скоро повернусь.

Через кілка хвилин в кабінет влетіли начальник управління із заступником.

Старий майор був явним вихідцем з надр НКВД.

- Громадянин Дітц. Ви порушили ряд статей карного кодексу нелегально проживаючи в СРСР. Незважаючи на те, що вам вже 72 роки, вам може загрожувати тюремне ув’язнення.

- Я готовий до всього, - спокійно відповів Вільгельм.

Посопівши носом, майор наказав.

- Оформіть підписку про невиїзд, а я доповім в область.

В черкаському і київському КДБ всі були просто в шоці від таких новин. З Києва приїхав молодий слідчій і викликав Вільгельма на допит. Вів він себе досить чемно, спокійно ставив запитання, а під кінець сказав:

- Я маю наказ запропонувати вам оформити всі необхідні документи для вашої легалізації після підтвердження з німецьких архівів. Це не займе багато часу. Ніяких звинувачень вам висунуто не буде. Всі полонені німці давно відпущені в Германію. Ви теж зможете виїхати.

Вільгельм сумно посміхнувся.

- Дякую, пане офіцер. Я вже більше українець, ніж німець, але в Германію на батьківщину з’їжджу.

Через місяць Вільгельм Дітц прийняв громадянство СРСР, а в 1991 році громадянство України.