Глава 2

Глава 2

Леся

Революція в царській Росії знищила імперію Романових, але владу захопили більшовики на чолі з Леніним, які розв’язали Громадянську війну. Терор більшовиків не знав меж. Для того, щоб усвідомити масштаби бандитизму комуно-фашистів наводимо текст листа ЦК РКП(б)  від 24 січня 1919 року мовою оригіналу.

«Циркулярно, секретно. Последние события на различных фронтах в казачьих районах – наши продвижения в глубь казачьих поселений и разложение среди казачьих войск – заставляет нас дать указания партийным работникам о характере их работы при воссоздании и укреплении Советской власти в указанных районах. Необходимо, учитывая опыт года гражданской войны с казачеством, признать единственно правильным самую беспощадную борьбу со всеми верхами казачества путем поголовного их истребления. Никакие компромисы, никакая половинчатость пути недопустимы. Поэтому необходимо:

1. Провести массовый террор против богатых казаков, истребив их поголовно; провести бепощадный массовый террор по отношению ко всем вообще казакам, принимавшим какое-либо прямое или косвенное участие в борьбе с Советской властью. К среднему казачеству необходимо применить все те меры, которые дают гарантию от каких-либо попыток с его стороны к новым выступлениям против Советской власти.

2. Конфисковать хлеб и заставлять ссыпать все излишки в указанные пункты, это относится как к хлебу, так и ко всем другим сельскохозяйственным продуктам.

3. Принимать все меры по оказанию помощи переселяющейся пришлой бедноте, организуя переселение, где это возможно.

4. Уравнять пришлых «иногородних» к казакам в земельном и во всех других отношениях.

5. Провести полное разоружение, расстреливая каждого, у кого будет обнаружено оружие после срока сдачи.

6. Выдавать оружие только надежным элементам из иногородних.

7. Вооруженные отряды оставлять в казачьих станицах впредь до установления полного порядка.

8. Всем комиссарам, назначенных в те или иные казачьи поселения, предлагаеься проявить  максимальную твердость  и неуклонно проводить настоящие указания.

ЦК постановляет провести через соответствующие советские учреждения обязательство Наркомзему разработать в спешном порядке фактические меры по массовому переселению бедноты на казачьи земли.

Центральный комитет РКП.»

Известия ЦК КПСС 1989 год, №6.

Отримавши такий наказ місцеві радянські бандити почали проводити репресивну політику до козаків. Відповіддю на терор стало повстання в березні 1919 року, що  охопило більшу частину донських станиць.  Спробували більшовики окупувати і Україну. На деякий час тут були німці, Гетьманат Павла Скоропадського, директорія УНР  Симона Петлюри, а по всій території ходили озброєні ідейні ватаги  різного кольору і просто банди, що грабували єврейські містечка. Черкащину ж контролювали повстанці Холодноярської республіки. В селянській родині Поліщуків з села Михайлівка в 1919 році народилась гарненька дівчинка, яку батьки назвали Лесею. Україну почергово окупували  банди денікінців та більшовиків і забирали хліб під гаслами військового комунізму. Молоко у матері пропало, але виручала коза Дуська.

Коли Леся підросла і стала вже говорити мама Марія їй казала:

- Коза твоя мама, люба донечка, а не я.

Леся запам’ятала ще й чорного козла,  якого звали Циган, очі якого світились в темряві, і вона його дуже боялась.

Місцеві селяни, боячись за життя своїх родин і майно, утворили збройний загін, куди долучився і батько Лесі Микола.

Загін входив до полку отамана Якова Водяного зі Сміли і був військовим  підрозділом. Холодноярської республіки.

У 1918—1922 роках Мотронинський монастир став осередком українського повстанського руху проти загарбників (німецьких окупантів та російських  «білих» і  «червоних» інтервентів), який очолювали брати Чучупаки.

У зв'язку з Жовтневим переворотом в Росії, жителями села Мельники, на прохання ігумені, щоб вберегти монастир від пограбування, було створено загін самооборони Мотронинського монастиря під керівництвом Олекси Чучупака До складу загону входило 22 особи.

Пізніше, 1919 року, загін перетворили на полк, а Василя Чучупака обрали командиром полку (до цього він був прапорщиком російської армії, а ще раніше — сільським вчителем). Його брат Петро Чучупак став начальником штабу полку. Під час окупації України денікінцями полк брав участь у їхньому вигнанні із Черкас. Полк увесь час поповнювався, його чисельність досягала 2000 осіб.

Згодом утворилася Холодноярська республіка, територія якої охоплювала понад 25 навколишніх сіл та мала близько 15-тисячну селянську повстанську армію, бійці якої називали себе козаками, а своїх командирів — отаманами (на згадку про військову традицію козаччини). В лютому 1920 року батько Лесі Микола був в околицях Холодного яру, де зустрів легендарного повстанця і майбутнього письменника Юрія Горліс-Горського (Лісовського).

Юрій тоді занедужав і лишився на лікування, в Мотронинському монастирі, де в той час розміщувався штаб полку гайдамаків Холодного Яру. Після лікування мав наздоганяти свою частину, та холодноярівці, яким бракувало старшин з військовим досвідом, переконали його лишитися.