Глава 35

- Мам, знайомство, це мій друг  - не знаю, як я викрутилась, але я впорадаль, коли вже представила його, то показую їй в бік хлопця, який виглядає досить впевнено. 

- Ольга Василівна - називає своє імя і прізвище, а потім пильно оглядає вчителя . 

- Дмитро  , дуже приємно з вами познайомитись - і бере та цілує руку мамі, а вона просто розливається в посмішці. 

- Мені також приємно познайомитись, а це Я так тримають вас на порозі, проходьте - відступається і показує рукою в бік прихожої. 

- Та ні, Я в інший раз зайду - живиться на мене так, ніби питає дозволу. 

- Ні, так не можна, задодьте, зараз будемо чай пити - під сильним натиском мами Діма все-таки зайшов на кілька хвилин, а Я навіть не знаю , як поводитись.  

- Добре, що я хоч торт захопив, правда ми з Софією кілька кусків вже з їли - вирішив прози пожартувати він. 

- Торт, ще добре, якраз з чаєм гарно піде - підтримує вона Дмитра, а я не розумію, вони говорять так, ніби вже давно знайомі, а на мене взагалі уваги не звертають. 

- Мам, ти сідай, я зараз чай завар 'ю - вирішила хоча якось дати зрозуміти, що і Я тут присутня, а зв одно і трохи оказую свої емоції, бо Я не так планувала знайомство хлопця з мамою, хоче теренах вона знайомиться з Дмитром, як з моїм другом. 

- Добре , доню, але не затримуйся - попереджає вона і починає все розпитувати у бідолошного про все. 

- То в вас є власне кафе? - чую це, коли розставляю чашки з напоєм на стіл. 

- Так - відповідає Діма і стежить за моїми рухами. 

- Нічого, ви такий молодий і вже маєте маленький бізнес - дивується ненадовго, а Я тим часом знову повертаюсь до кухні за тарілочками для торта  . 

- В цьому світі потрібно чогось добиватися, інакше не вижевеш - сказав мудру цитату. 

- Золоті слова - відповідає мама. 

Після цього вони ще про щось розмовляли, а я не дуже приєднувалась до розмови, бо весь час тільки уважно слухала, як одного, так іншого. 

- Мені вже пора, але хочу запитати в вас дещо - серйозно дивиться він на маму, а вона вже готується до чогось серйозного, тепер і я вже вирівняли спину і почала слухати уважніше. 

- Так, питай синку - щоо? Вона назвала його сином. Ну мам. Тепер я вже була збита з пантелику, а Діма  навіть  не показав ніяких емоцій. 

- В цю суботу я збирався в сусіднє місто, для того, щоб про контролювати робітників, які роблять ремонт в моєму новому кафе і я б хотів, щоб Соня поїхала зі мною - ні навіщо він запитав, я б потім якусь відразу придумала. 

- А це на довго ? - одразу цікавиться вона. 

- На цілий день, знаю, що довго, саме тому прощу дозволу, не хвилюйтесь зі мною вона буде в безпеці - одразу запевняє її, а я просто мовчу  і чекаю на її рішення. 

- На цілий день, це і справді довго - зупинилась вона, і я зрозуміла, що нікуди не їду - але те, що ви були поруч в той момент, коли нас не було, то це доводить, що з вами вона звісно в безпеці, саме тому я відпускаю її і хоча подякувати, за те, що оберігаєте її - після цих слів я хотіла просто розцілувати маму, а Дмитро вже не виглядав таким серйозним. 

- Дякую вам - він піднявся і обійняв маму, а я просто раді та, що дві важливі мені людини могли знайти спільну мову - я вже піду - спішить прощатись він. 

- Добре, приємно було познайомитись - відповідає і піднімається за Дмитром. 

- Мам я проведу Діму - одразу піднімаюсь. 

- Добре - відповідає і ми вдвох прямує по до прихожої. 

- Мені було приємно познайомитись з твоєю мамою, вона дуже добра - з усмішкою відповідає Дмитро, коли ми були біля його автомобіля, спочатку він не хотів, щоб я йшла на вулицю, але я на стояла на своєму.

- Так - погоджуюсь з ним  . 

- Ну все, мені справді потрібно їхати, я і так довго затримався - на кінець обіймає мене і швидко чмокає в губи. 

- Бувай - сумно відповідаю. 

- Ей сонечко не засмучуйся в вечері я зателефоную -  заспокоює він. 

- З нетерпінням буду чекати -  легко цілую його в губи і повертаюсь до квартири. 

- Сонь, ну пішли - вже в третій раз вмовляє мене Юля. 

- Ну Я не хочу - скиглю. 

- Та, що ти дома будеш сидіти, подруга хоче піти прогулятися, а ніхто не може - не полишає мене в спокої вона, в мене зараз телефон розрядиться, адже ми розмовляємо вже десь пів годину, і їй досі не набридло переконувати мене, на її місці  я б вже змирилася. 

- Як ніхто не може, запроси Машу - вирішила нагадати про подругу. 

- Та в неї додатковий урок - сумно відповідає і чую, як вона зітхає. 

- А Ан.. - не встигають до говорити, бо вона мене перебиває 

- Аня також не може, в неї сімейна верер' я. Сонь, Ну ти ж моя подруга - скиглить вона і я розумію, що мене нема куди подітись - пішли, прогуляємось вечірній засніженим Львовом - знову настоює на своєму, звісно я б залюбки погляди, але сьогодні просто так стомилась за вирішенням всіх уроків, що просто хотіла відпочити, прийняти гарячу ванну і закутатись в теплу ковдру і просто забути про все. 

- Добре, вмовила, але не на довго - в решті решт погодилась. 

- Обіцяю, ти не пошкодуєш - радісно вигуанула Юля. 

- Подивимось. То коли зустрінемось? - запитую в неї. 

- Через годину на головній площі - повідомляє мій пункт прибуття. 

- Добре - і кладу телефон. Швидко підходу до шафи і витягаю худі оверсайс бежевого кольору і чорні джогери. Швидко змінюються домашній одяг на вибраний і повертаюсь до дзеркала. На голові вирішила за плести розтріпаний пучок, підводні очі тушшю і підмальовую губи блиском, подивившись в дзеркало, Я була задоволена своїм  виглядом, тому пішла до кімнати батьків, щоб повідомити, що іду , вони мене відпустили, але сказали, щоб не затримувалися. Повернулась у прихожу взяла пуховик і чоботи , поклавши ключі в сумку і вийшла з будинку . 

- На  зустріч Я прийшла якраз вчасно, але Юлька мене випередила і чекала мене з усмішкою на обличчі, як тільки Я підійшло ближче, то вона одразу кинулась мене обнімати  .