- Як це мене заколибало - не стримує своєї люті він.
- Що ?- незрозуміло дивлюсь на нього
- Так те, що я навіть свою дівчину нормально не можу підвезти на роботу - вже кипить від люті чоловік
- Та як не можеш ,от везеш - намагаюсь якось розвивати ситуації.
- Ага везу , а те, що мені прийшлось тебе наздоганяти то це по-твоєму нормально - всетаки обурюється він .
- Я знаю що не нормально, але що я винна, що ти мій вчитель сам подумай що про нас подумали б Як би я сіла твою машину - переконую його на своєму
- Подумали б, що просто підвіз тебе і все - вже спокійно вимовляє він.
- Ага просто підвіз - тепер вже кричу я.
- Ну все все заспокоївся , ми щось придумаємо , але ось так забирати тебе уже по дорозі я не буду - трохи більш спокійним тоном відповідає
- Ти думаєш мені легко, коли я бачу тебе у коридорі, то навіть підійти обняти не можу - ну все тепер вже я завелась .
- А я не просто хочу обійняти , а ще й поцілувати тебе хочу дуже сильно - скаржилася ми обоє.
- Давай краще закриємо цю тебе - прошу в нього .
- Добре, як скажеш мила - погоджується він.
- От і добре .
Ррешту дороги ми просто розмовляти про сьогоднішній день , що було нового і так далі . Коли ми зупинились біля кафе тепер вже я швидко вилізає машини і першою зайшла до кафе . Дмитро зайшов через хвилин п'ять , коли вже Агнеса збиралась додому.
- Принеси мені будь ласка каву - попросив він у мене , коли в кафе не було нікого.
- Може краще тут разом зі мною вип'єш , чи в тебе є якась важлива робота ?- запитую в нього .
- Ну я думав , що ти зі мною вип'єш в моєму кабінеті - з усмішкою відповідає він .
- Дім, та я ж на роботі , хтось клієнтів прийде, а тут взагалі нікого немає - підтримую його веселий сміх .
- Ну тоді я почекаю тут - присідає за ближчий столик до барної стійки, а Я тим часом роблю одну каву і собі лате , беру піднос і прямують до нього , також беру різні смаколики .
- Дім, а можна тебе дещо запитати ? - не знаю чому , але це запитання мучить мене вже кілька днів , тому сьогодні я наважилась, а так як в кафе зараз ми тільки двоє , то я це можу спокійно зробити .
- Звісно люба- з усмішкою відповів він і відпиває трошки своєї гарячої кави .
- А, що ти вирішив з цією ситуацією, що Ну там , коли до тебе приходив той чоловік , який представився твоїм батьком - ледве вичавила з себе ці слова, адже мені було якось і незручно питати в ньогот, але хотіла , щоб він зі мною виділився , тому що знали як йому важко.
- Насправді над цим довго думав , але як на мене для початку треба здати тест ДНК, щоб вже точно підтвердити батьківство , але не знаю чому я йому вірю . Спочатку зроблю тест на батьківство , а вже потім , якщо він дозволить то хочу познайомитись з його родиною , можливо в мене там навіть і добре сприймають - зараз він говорить як справжній чоловік .
- Ти , пробач мене , що я лізу не в свої справи...- але я не встигла договорити тому , що він мене перебив .
- Як, ще не твої справи ? Ти не пам'ятаєш , що ти моя дівчина , отже що моє то твоє , між нами не має бути секретів - строго відповідає він і я розумію , що не помилилась у своєму виборі , тому просто посміхнулась йому встала зі свого місця, підійшла до нього і обіняла , а він посадив мене до себе на коліна.
Так ми сидимо хвилин п'ять : обнімаючись, дивлячись очі в очі і закінчується це все поцілунку , цей раз він був не ніжний , а якийсь наполегливий , жадібний, ніби це був останній .
- Добрий день - Я не знаю звідки взявся цей голос, але він мене добряче налякав , тому ми швидко відірвались один від одного і я хотіла встати , але Діма міцно притримав мене за талію , тому нікуди не зрушилась.
- Добрий день - відповіли ми обоє і тоді я повернула голову і зрозуміла , що це якась незнайома мені людина , мабуть поїхала в кафе і зустріла тут таку картину , тому тепер я вже забрала руки Дмитра зі своєї талії і швидким кроком направилася за барную стійку , тоді і клієнт підійшов до неї , замовив собі еспресо і круасан , Я миттю почала робити його замовлення, а Дмитро так сидів і просто зсалював мене своїм поглядом .
- Ось ваше замовлення - відповідаю коли розкладаю все перед клієнтом
- Дякую - відповів він я не хотіла знову повертатися до Дмитра, тому що буде не зручно, тому просто стала на своє робоче місце . Він допив свою каву , тому я забрала чашку , а він попрямував до свого кабінету .
Отак в нас і пройшов цілий день . Діма декілька разів просто виходив, щоб поцілувати мене і ще декілька разів, щоб запитати , як в мане справи, звісно це все закінчилося на поцілунках , але вони мені були дуже приємні.
- Ну, що зачиняєш? - з свого кабінету визернула голова Дмитра.
- Не знаю, шеф , ще нічого не казав - вирішила трошки поглузувати з нього.
- Якби ти слухала шефа, то тут би не працювала - з серйозним виразом обличчя відповідає він.
- Як? - тепер в мою голівоньку лізуть різні версії, але головна з них було, що Дмитро взяв мене на роботу з жалості.
- Та що ти собі там вже на думала - помітивши мій вираз він підійшов до мене, взяв за руки і подивився прямо в очі - Я мав на увазі, що якби ти слухала мене, то не працювала б тут - він, що читає мої думки - а , весь вільний час проводила б зі мною - зі слова змусили мене усміхнутись.
- А як, якщо ти теж на роботі? - вирішила довести цю тему до кінця.
- Я ж шеф і можу не приходити на роботу - з такою гордістю розповідає.
- Ну звісно - тихо хмиткула йому.
- Ту, тоді слухайся шефа і збирався, від Везуля тебе додому - на цьому ще один робочий день закінчено.
#3644 в Любовні романи
#832 в Короткий любовний роман
#424 в Молодіжна проза
Відредаговано: 02.06.2022