Глава 31

Поки Діма ішов до школи, Я дивилася йому в спину, але несподівано він повернувся в машину,  я взагалі не зрозуміла, чого він повертається. 

- Щось сталося, чому ти повернувся? - одразу розпитую у нього. 

- Я тут дещо забув - з усмішкою відповів і сів в авто, бо до того стояв і дивився навкруги. 

- І що ж? - знову хочу розвідати ситуацію, але він нічого не відповів , а просто відкрив бардачок і дістав звідти шоколадку. 

- Ще добі - і простягає її - спочатку Я хотів подарувати квіти, але знав, що ти їх до школи не занесеш, тому вирішив зупинити свій вибір на шоколадці. 

- Дякую, насправді це моя улюблена - І дивився на неї з таким захватом, бо такого великого розміру , ще не бачила. 

- Справді, моя також - нічого, в нас навіть смаки одинакові і він також дивиться на велику Мілку з орео, в мене навіть слюньки по текли . 

- Ну, раз так, то ми маємо її спробувати - і відкриваю її. 

- Бери -  пропоную  її

- Дякую, але мені вже час - і чмокнувши мене в губи швидко вийшов з автомобіля. 

Так, як до початку залишилося пять хвилин  , то я наминала свою шоколадку. Як тільки годинник показав 8:00  , то школярів майже не було, але зявились і ті, що запізнились.  То мені прийшлось чекати, і вже за п'ять хвилин нікого не було. 

Вийшовши з автомобіля, мені потрібно було замкнути її,  а так як в мене  вже був достід зачинити автомобіль Дмитра, то це не склало мені проблем. 

Потім швидко, щоб   директор не побачив   пішла на другий поверх, де знаходиться кабінет історії, кілька хвилин вагалася, чи стикатися, але знала, що мені нічого не буде, тому зайшла. 

- Добрий день, Дмитро Олексійович, знаю, що запізнився, тому прошу вибачення - швидко відповідаю. 

- Я ж казав, що запізнень не люблю, тому  ппісля уроку, одразу підходиш до мені, так, як ти вже двічі запізнилась - від говорив серйозно, але я змогла помітити його усмішка, яку він так намагався сховати. 

- Добре - відповідаю і опускаю голову до низу, щоб  всі подумали, що мені соромно, а з середини мене просто розвивало від сміху . 

Весь урок Я просто дивилась на Дімку, а він видав на мене погляди, але на довго не затримував, щоб ніхто нічого не помітив. 

Сьогодні Юля має знімати гіпс, адже вже завтра вона приїде до школи, а нам з дівчатами прийдеться сидіти ще й сьогодні. 

Як тільки урок продзвенів, учні почали збирати свої особисті речі, щоб  піти в класну кімнату, А Я тим часом підходу до стола суворого вчи

Він дочекався, щоб всі вийшли, потім підійшов до дверей і зачинив їх на ключ, Я не зрозуміла це, тому просто мовчала. 

Він стояв навпроти мене  , спершись на власний стіл,  і притягнув мене до себе в обійми, Я поклала руки йому на плечі, а його погляд був спрямований на мої губи. Але не спішив цілувати їх, мабуть чекав, коли Я зроблю перший крок, тому Я не стала чекати, а сама потягнулася за поцілунком. І потім він уже не стримувався, а цінував так жадібно, ніби в останній раз. Першою знову відірвалась я  . 

- І що це було? - питаю прямо йому в губи. 

- Як що, ти ж запізнилась на мій урок, от і отримуєш прочуханки - посміхається тск, наче кіт, який отримав свачненьку мишу. 

- Але ми в школі і домовились, що в нас суто  ділові стосунки - скардуся, ніби мені це щось дає. 

- Так, це ж ділові стосунки, Я зараз наказую тебе за те, що ти запізнилась - виправдовується. 

- Ти наказуєш мене за те, що Я залишилась за твоїм планом в твоїй же машині - тепер вже нагороджений посміхається я. 

- Ні, я наказую, тебе за те, що запізнилась а мій урок, свідків в мене ціль клас, а хто може доказати  те , що ти  сиділа в моїх машині за моїм же правилом - з серйозним обличчям відповідає і притягує мене ближче до себе. 

- А ти хитрун -  поссіхаюсь на всі тридцять два. 

- Можливо -  погоджується зі мною, але нам потрібно вже розходились, тому, що продзвенів перший дзвоник. 

- Все, мені пора, зараз твої учні прийдуть, а тут зачинено - все-таки покидають обійми Дімки і повертають за своєю сумою, як тільки Я відступаю від нього на крок,то він просто  шльопнув мене по попі - Що це було? - одразу питаю, вже з сумкою в руках. 

- Як, що, Я ж тебе наказую - нагло посміхається  . 

- Давай краще відкритий двері - відповідаю, коли вже стою біля них, а він повільно наближається, але все-таки відкриває. 

- Добре , хоча би те, що дітей тут ще не було, тому Я швидко піднялась до класної кімнати, адже зараз там мав відбутися урок. 

- Соня, що ти там так довго робила? - одразу напала з за питаннями Аня. 

- Та нічого, вислуховувала, що  так не можна робити і це моє останнє попередження, наступного разу вже буде з директором розмовляти - на ходу придушуючи, що розповісти і намагаюсь зробити сумне обличчя. 

- А чому ти запізнилась? - запитує Маша. 

- Вчора довго сиділа і зранку за спала - ну знову Я бреше, що мене засмучує, але сказати їм правду Я не можу. 

- Тепер, ти будеш скоріш засипати - з усмішкою відповідає Аня. 

- Це точно - підтримую свою теорію. 

- Доброго дня діти - вітається  вчитель англійської мови  і так в нас починається урок. 

- На переві я вирішила зателефонувати до Юлі, вона сьогодні мала знімати гіпс, тому хотіла по цікавитися. 

- Привіт - вітаюсь, як тільки вона піднімає телефон. 

- Привіт, Сонь - але замість Юлі  , я чую голос Дениса. 

- А Юля де? - одразу питаю, бо він мав бути зараз в школі на роботі. 

- Я відвіз її в лікарю, зараз їй знімають гіпс , а вона попросила мене по тримати їх речі - пояснює ситуацію. 

- Ну, тоді зрозуміло - тепер вже все стало на свої місця.  

- Ну, коли вона   вийде, то нехай пере дзвонить мені - все-таки  хочу почути голос подруги  . 

- Окей - спокійно відповів . 

- Ну,  все, бував, а то мені пора бігти - відповідають, коли чую дззвінок, який сповіщає, що урок почався.