Їхали ми хвилин двадцять, це Я так приблизно. Весь час в автомобіль грала приємна заспокійливий музика .
- Ну, ось ми і приїхали - повідомив мені Дмитро і подивився в мої очі
- Приїхали? - переписали в нього, адже ми знаходимося навпроти великоетажки.
- Так, не переймався і годі думати про погане, розслабся - переконує мене чоловік.
- Ну добре - здавалося я довірилвсь йому.
- Ну все, пішли - повідомляє він і виходить, відкриває мені двері і подає руку. З його допомогою я виходжу, він тим часою замикає автомобіль, але моя рука так і залишилась в його. Від цього тілом розвивалося тепло, а на душі ставало радісно, здалось, що всі негаразди позаду.
Потім ми зайшли в будівлю і піднялись на сімнадцятий поверх, він до речі був останнім. Я нічого не розуміла, тому просто тихо йшла позаду Дмитра, який впевнено крокував.
- За чекай, Я заводу тобі очі - раптово він зупиняється біля якихось дверей.
- Навіщо? - шоковано запитую.
- Просто довіри мені - відповів він і навіть не почувши моєї відповіді він дістав з кишені своєї куртки чорну тканину. Повільно підняв її на рівень моїх очей, так ніжно подивився в них, ніби шукав там відповіді, Я тільки поктвала в знак згоди і накрив нею очі.
- Потихеньку, переступай, не бійся, Я тебе притримую - тепер вже опускає мою руку і обіймає за талію , щоб Я не впала, з його допомогою ми кудись знаходимо, одразу відчуваю, що це не одна з квартир, тому що тут холодно, від чого Я ще дужче притуляюсь до Дмитра.
- А тепер почекай хвилинку, Я тебе відпускаю. Не бійся - шепоче над вухом, і зачіпаючи моє вухо, від цього тіло одразу вкривається мурашками, ну як завжди.
Вже через хвилину Я знову відчула як він обіймає мене.
- Ну, що готова? - запитує він.
- Так - впевнено відповідаю і вже після моїх слів він знімає тканину з моїх очей - це казково - це були мої перші слова, які Я змогла вимовити і одразу підійшла до кінця тераси з неї відкривався вид на нічний Львів, це просто не можна описати словами. Мені здається, що Я просто вираз в повітрі, звідки гарно видно нічне місто .
- Тобі подобається - наче з тремтіння в голові питає
- Так , дуже - відповідаю і обертають до нього обличчям, але так, як він весь сам знаходився одразу позаду мене вийшло так, що Я просто застала в його обіймах.
- Я хотів би тобі дізнатись - обережно питає в мене і сильно вдивляється в мої очі
- В чому ? - майже шепотом питаю.
- Відколи ти спізнилась на мій урок, коли Я тільки починав працювати в школі, то одразу помітив в собі зміни, зі мною таке дуже рідко, а якщо і є, то сталось щось серйозне. Можливо тобі здатися це безглуздим, але Я більше не можу це тримати в собі, з кожною зустріччю Я розумію, що все більше закохуюсь в тебе, а коли ти не поруч, то Я ходжу наче сам не свій, мох очі шукають тебе, постійно - Щоо? Я зараз все правильно зрозуміла? Ні, цього не може бути? Я , що подобається йому? О, ні тільки не це?
- Навіть якщо ти не можеш відповісти мені взаємністю, то я б всерівно хотів продовжити наше спілкування - обережно, наче боїться мене поранити ніжно говорить він. .
- Я... я, не знаю, я заплуталась - чесно зізнався йому, а з очей починають текти сльози .
- Ей , ти чого? Не плач - помітивши мої сльози Дмитро кинувся одразу витирати їх з обличчя . Він так ніжно це робив, що я ще більше розплакалася .
- Можеш подумати, не потрібно зразу відповідати - дає мені час він і так ніжно поглядає в мої очі , що я просто так я не знаю , як ще не потонула в тому синьому морі.
- Останнім часом мені добре з тобою, саме ти дав мені підтримку у найважчий період мого життя . Кожного разу Я радію що поруч з тобою, якщо ти зараз цими слова пропонує мені бути разом , тому я думаю що ми можемо спробувати - навіть не знаю чому я так одразу відповіла , але моє серце казала " так " , тому я до слухалась його.
- Ти зараз серйозно - по слові відповідає він з і надією в голосі відповідає.
- Так - тепер вже з усмішкою на обличчі відповідаю йому .
- Я просто найщасливіший чоловік на планеті - викрикує це і піднімає мене на руки і кружляє, довго , міцно , а я тим часом просто обійняла його шию руками і тепер вже плачу від щастя .
- Ну, все постав мене на землю , а то зараз в мене просто світ попливе з під ніг - жартую і прошу його , щоб він мене поставив мене на місце .
- Добре , секунду , я просто не стримався . Ти навіть не уявляєш наскільки це для мене важливо - і тільки тепер ставить мене землю.
Знову той самий момент , коли він повільно підіймається догори, його очі просто дивиться на мої губи і зараз я сама хочу, щоб цей поцілунок стався. Він мабуть прочитав мої думки, тому що повільно почав нахилятися до них , і ось я відчуваю як його губи накривають мої . Це просто не описати словами. Це мій перший поцілунок .Мої перші враження , він так повільно , трепетно, наче боявся злякати мене , зв'язав наші губи в один танець , неперевершений танець . Потім я перша відсторонилась від нього і просто поглянула в його очі , там прочитала щось чарівне . Він обійняв мене і тихенько наблизився до вуха і сказав :
- Я люблю тебе - від цих слів в мене просто серце розвивалась від щастя , але одразу відповісти йому взаємністю я не могла, тому просто дала йому шанс . Потім він знову поглянув мої очі і відчув, як мене починає трясти , тому швидко обернувся назад і кудись направився , я не одразу зрозуміла куди , а коли подивилася той бік , куди він пішов то бачила стіл з різними стравами і квітами вони були просто чарівні . Великий букет червоних троянд , Дмитро нахилився взяв їх і знову повернувся до мене :
- Це найчарівнішій дівчині - вручив мені квіти з таким блиском в очах.
- Дякую - тільки змогла відповісти , бо просто залилась червоною фарбою, а просто носом вже поринула в ці чудові троянди - вони неймовірні . Дякую тобі - це раз подякувала йому.
#3644 в Любовні романи
#832 в Короткий любовний роман
#424 в Молодіжна проза
Відредаговано: 02.06.2022