Глава 26

- Я думаю , що можна вибрати два кольори і вже так прикрашати ялинку - пропонуюю йому .

- Можна - погоджується зі мною - Але , які кольори ? - запитує він .

- Ну білий буде підходити до всього - констатую факт і він схвально киває .

- А червоний буде язкравим доповненням до цього - подає чудову ідею 

- Ага , так , тепер залишилось найскладніше , вибрати з осього всього- показую на стелажі , на яких красуються різнокольрові іграшки - найкращее.

- Та , не переймайся , зараз ми все виберемо - запевняє він мене .

- Ну, тоді вперед - показую йому рукою. 

На вибір прикрас для нашої красуні ми витратили набагато більше часу , але зате вибрали все саме краще , ну як на мій погляд .А зараз ми вже їдемо до кафе з забитим багажником прикрас і ялинкою на даху , незнаю , як Дмитри буде її звідти діставати , але я впевнена , ми щось вирішемо .

- Ну, нарешті ми приїхали, якби не ці затори ,то ми б вже довно приїхали- обурюється Дмитро , коли ми вже стоїмо на парковці біля кафе .

- Це точно -погоджуюсь з ним 

Вийшовши з автомобіля Дмитро одразу заніс пакунки з іграшками , а потім вирушив на покуши людини, яка б могла допомогли йому здійняти ялинку , а тим часом здійнявши верхній одяг вирішила заравити чаю , аби трішки зігрітьсь , як на мене це була йогоша ідея ,

-Дякую вам за допомогу - розмовсяє Дмитро з чоловіком , який допоміг йому занести нашу красуню в приміщення .

- Та нема за що - відмахнувся той - ми всі люди, одже маємо допомагати один одному - сказав мудрі слова цей чоловік .

- В знак подяки можу запропонувати вам чай або каве - пропонує власник .

- Не цього разу , я задаз дуже поспішаю - заперечує незнайомець .

- Дякую вам ще раз за допомого -попрощавшись з незнайомцем Дмипро наптавився в мій бій .

- Ось , я тут нам чай заварила , думаю ще допоможе нам зігріться - спавлю нвпроти нього чашку з аромотним напоєм .

- Дякую - підповідає мені - я там замовив доставку , з хвилини на хвилину вже має прибути - повідомляє мені .

- Я сподіваюсь , ти цього разу замовив менше , ніж минулого ?- запитую в нього .

- Так - запевняє мене .

- Добрий день ,  хто з вас замовляв доставку ? - запитує кур *єр , коли підходить до нас

- Я - одразу відповів Дмитро ..

- ДОбре , ось тут будь ласка розпишіться і ось сума - доки вчитель розплачується за доставку я очима вже пробігаюсь по кафе , щоб зрозуміти , де поставити ялинку .

- Ти, що так задумалась ? - запитує Дмитро .

- Думаю , де будем ставити ялинку - розповідаю йому .

- Давай , краще про це подумаємо пізніше , зараз трішки підкріпемось - пропонує він .

- ДОбре - погоджуюсь з ним .

- Та ти ж казав , що замовив менше ?- запитую його , бо як на мій погляд зараз ще більше страв і більший вибір .

- Та, я менше і замовив , ще тобі тільки так здається , ти маєш ще спробувати - переконує він меен .

-Ну , якщо мушу , тоді смачного -  мило посміхаюсь йому .

- Дякую  ,і тобі - так само з мякістю у голосі відповів він .

Зкуштувавши дсе , як і просив Дмитро я прибраза за столу , адже зараз робочий час і хтось може зайти , тому має бути чисто завжди , Дмитро тм часом вже розпакував ялинку і поставив її в куток , соме там     , де я і хотіла .

- Ну, що приступимо ? - питає чоловік .

- Так- відповідаю і ми разо починаємо позпоковувати коробки з прикрасами .

Робота, як то кажуть, кипіла'. З кожним нашим кроко  кафе перетворювалося на якусь новорічну знахідку . Все навколо обвішане гірляндами , наша красуня, яка ніжно світилася різними вогниками , дарувала чарівний настрій не тільки відвідувачам, а й  працівникам . Мені неабияк сподобалось оновлення кафе . Разом з Дмитром ми створили просто новорічну казку, новорічне диво і все це . Тут просто без слів . Я навіть не зможу передати вам ту атмосферу,  яка панувала в кафе, ще жодного разу я не зустрічала таке диво , але ми змогли . Звісно я втомилась і Дмитро, але це було варте того  . Надзвичайно . Неперевершено .Фантастично чарівно  і це не весь список усього , але залишилось один маленький штрих , повісити зірочку на вершечок ялинки . Звісно вона була вище за Дмитра тому він не зміг дістатися туди самотужки , а я про себе я навіть мовчати буду 

     - .У мене є одна ідея -  раптом повідомив Дмитро 

• Яка ж -  одразу цікавлюся в нього і дивлюсь на вершечок красуні.
•  
• 
   

Давай я підніму тебе, а ти вже зробили останній штрих - пильно дивиться на мене ніби шукає там відповіді , а я просто застигаю  на місці . Навіть не знаю чого сказати . Так що там сказати , в мене навіть слова кудись пропали. 

Ну добре - вже через деякий час відповідаю  йому і він тієї ж миті підхоплює мене на руки ..

А ти легка-  робить і комплімент .

• Дякую -  відповідаю і розумію, що червонію , тому просто дивлюсь в інший бік.

• Тримай -  подає він мені в руку гарну зірочку .

• Дякую - відповідаю йому і  тягнуся  вище , ось нарешті наш останній штрих . Зірочка на місці

• Все можеш опускати - повідомляю  йому .
• 
   

Добре -  він повільно кладе мене ноги, а потім піднімається вверх , вийшло так що між нами не залишилось ні сантиметра. Я відчула його дихання у себе на щоці , а за погляд я мовчу . Не розумію чому але я просто Тону в його очах . Навіть не розумію , що зі мною робиться  і тут він повільно почав нахилятися до моїх губ , його погляд був спрямований тільки на них. А в мене всередині все ніби перевертався здавалось що зараз вибухне вулкан , найпотужніший вулкан , і ось він вже за кілька сантиметрів від моїх губ але несподівано двері відчинились . Я з острахом від скочила від нього , а в його очах просто читався смуток . Навіть не знаю , але ми мало не поцілувались . Не поцілувалися тільки ці думки були в моїй голові, але я швидко зібралася і пішла до нас своє робоче місце .