- Так - і ховається за дверима .
Зробивши міцну каву я віднесла в кабінет , потім поверулася , обслужла одного клієнта і почала читати книгу , так , як нікого не було
- Сонька , ти що тут робиш ? - прозвучало над моїм вухом , так , що з переляку і книга на підлогу впала .
- Вибач , я не хотів тебе налякати - зразу почав просити пробачення винуватець.
- Добре , вибачу - відповідаю , коли помічаю , що це Марк .
- Ти як тут опиниася ? - знову ставить запитання .
- Та , я тут працюю - коротко кидаю , ти щось будеш замовляти ?- всетаки не забуваю , що знаходджуся на робочому місці ,
- ТАк , американо з молоком - озвучив своє замовлення він .
- Добре , зараз зроблю - і берусь а свою роботу .
- І з чого це ти вирішила влаштуватись на роботу ? - запитує він .
- Та , просто , вирішила трохи підзаробити - звісно я б ніколи не розказала йому правду .
- А , ну тоді зрозуміло - посміхається він .
- Ось , тримай твоє замовлення - ставлю перед ним чошку з напоєм .
- Дякую - мило посміхнувся він мені . ПІсля дискотеки ми з ним не розмовляли , а мене дуже цікавило одне питання , тому я вирішила , зараз він настав
- А чому ти один ? - вирішила зайти трішки з далеку .
- А з ким мою бути ? - відповів запитанням на запитання ,
- Ну , мені здалось , що ти з Анею зустрічаєшся і мав би бути з нею - одразу відповідаю йому .
- Так , ось про що ти - знову посміхається він .
- Так , мені ж цікава , а Аньку я запитати не можу , тому що вана може зрозміти , що я допомагала тобі в цьому - розкриваю всі факти .
- Ну , якщо цікаво то тоді слухай , ми і справді зустрічаємось , після дискотеки я провів її додому , ми про све поговорили і виявилося , що я їй тако ж не байдужий - чесно зізнається хлопець .
- Так , це ж добре - щиро радію за них .
- Так - погоджується зі мною - ну все я вже буду бігти - розплатившись за замовлення він попрощався зі мню і покинув кафе .
Потім був час пік , коли клієнтів багато , але цього разу я вже справилась самотушки , буз допомого Дмитра , тому вже під вічір знову сіла за читання книги .
Навіть не почула , коли двері , які вели до кабінету шефа відкрилися , спочатку він вийшов , виніс у саму коробку , повернувся до кабінінету і зачинив двері .
- Сонь , мені потрібна буде твоя допомога - несподівано заявляє він .
- Так , звісно - посміхаюсь на всі тридцять два подаровані матінкою природою - а що потрібно робити - всетаки поцікавилась
- Та , тут ось прийшов новий декор в кафе і б хотів , щоб ти допомогла мені - і показує в бік котобки , яку ще в обід приніс сюди .
- То відкривай , будемо дивитьсь , що там приїхало - відповівши війшла із-за барної стійки і підійшла до першого столика , на якому і козмістилась коробка .
- Окей , але дадай пообіцяй мені , щоо...
- І , що ж - насторожено запитую , бо не може зрозуміти , що він вже задумав .
- Завтра ми разом прикрасимо ялинку - після цих слів в мене камінь з грудей впав.
- Ялинку ? - запитю шоковано .
- Так , а чому бі ні , разом все прикрасимо до Нового Року - спокійно відповідає.
- Думаю , це хороша ідея - висловила свою думку .
- Тоді зранку підемо закупемо все , а вже після прикрасимо - розповідає хід подій завтрішнього дня .
- Зранку ? - перепитую , адже завтра я цілий день на роботі , а він сказав підемо , що ж він мав на увазі ?
- Так - як на мене його взагалі не хвилювало це питання .
- Але ж я завтра від ранку на роботі ? - вирішила йому нагадати , можливо він забув .
- Та нічого , якщо з самого ракну підемо то до девятої маємо повернутись , а якщо і не повернемось нічого ж не станеться , шеф з тобою буде - заспокоює він мене .
- А , що в суботу кафе відкривається з девятої - запитую , бо цього факту , ще не чула .
- Так - коротко кидає і почина відкривати коробку .
- Ну , тоді добре - погоджуюь з ним , адже це буде цікаво вибрати ялинку , іграшки , гірлянди , дожчик , я вже навіть уявила як тут стане атмосферно після цього .
- Ти , над чим так задумалась - вириває мене з роздумів Дмитро .
- Уявила картину , як все буде гарно після того , як ми все прикрасимо - радісно відповідаю .
- А , ще після того , як ми обновимо інтерєр , дивись , що прийшло - кидає в бік коробки він .
- Нічого собі .Це нереальна краса - зараз мої очі висвітлюють радість , через побачине .
- Я зна що тобі сподобається - відповів він і почав виймати речі з коробки - ось , тримай- подає мені нові ароматичні свічки - розкладай по всіх столиках , а я тим часом заміню вази - відповідає мені , і робота просто закиніла
.Размо ми створили казкоу атмосферу , замінили скатертини , вази в яких красувалися нові кріти , свічки , які нереально гарно пахли , ще додали нових мінімалістичних картин , і задоволені споглядали на свою роботу .
- Тут , неймовірно затишно - аершою оцінила нашу роботу я .
- Так , і було зарлановоно - відповів Дмитро не відводячи погляду від мене , а я не наважилась підняти свій погляд .
- А завто тут ще зявиться ялиннка , то взагалі буде неперевершино - додаю ще один влучний коментар .
- Так , ми сьогодні гарно попрацювали , скільки там вже годин ? - запитує він .
- Сім десять - відповідаю , і розумію , що ми взагалі не помітьли , як швидко полетів час , а я ще хотіла забігти до Юлі .
- ОЙ , ми щось взагалі засиділись , збирайся , я відвезу тебе додому - повідомляє чоловік .
- Але ж мені потрібно ще касі підрахувати ? - нагадую йому .
- Непотрібно , я одрзу забераю її з собою - відповідає і мило посміхається .
- Ну тобі добре , я піду за пуховиком - не дочекавшись його відповіді я обертаюсь і прямую в гримерку .
- Ну , що готова ? - запитує він .
- Так - коротно кидаю .
#3644 в Любовні романи
#832 в Короткий любовний роман
#424 в Молодіжна проза
Відредаговано: 02.06.2022