Глава 23

Повільно відчиняю двері і виходжу з кімнати , роблю кілька кроків і здригаюсь від несподіванки . 

- Ти чому встала ? - одразу запитє дмитро  ,  бере мене на руки і знову відносить у спальню 

- Що сталося - ігновую його запитання , але не пручаюсь з його обімів 

 - Ти знепритомніла - розповідає мені 

- Я в тебе вдома ? - несміло запитаю , коли він клане мене на ліжко і закутує в ковдру 

- Так , я привіз тебе до себе  - відповідає і в його голосі відчувається турбота 

- Але ж мені потріно на роботу - тільки тепер згадала , що мола б уже бути в кафе .

- Тобі нікуди не потрібно , ти не памятаєш , що будо дві години тому. І взагалі хто цей чоловік? - повертає мене до реалюності .

- Я все памятаю , і більше ніколи не хочу згадівати цю ситуацію .  - на очі знову навертаються сльози  .

- Соночко , я тебе розумію , але я повинен знати  , ти ж довідяєш мені ? - цими словами він мене заспокоює 

- Так , довідяю - кладу свою голову , яка ще болить на його плече  , а він мене обіймає .

- Тоді розповідай , це дуже важливо - всетаки він хоче дізнатися правду 

- Того року я поверталась від подруги з дня народження , на дворі була ніч , я поверталася она , весь час мені здалос , що за мною хтось слідкувів , тому не довго думаючи я швидко написала батькові , щоб він вийшов мені на зустріч , але несподівано кроки незнайомця пришвидшились , потім він схопов мене і потягнуув в темний притулок  , хоті згвалтувати , але на щастя батько прийшов якрас вчасно , цілу ніч мене мучили жахіття , зранку , коли я прохи заспокоїлась ми одразу роїхали в лікарню , написали заяву і цього чоловіка одразу затримали , так як це було не єдине , що він накоїв . Після тої ситуації я десь два місяці відвідувала психотерапевто , тільки недавно мені вже не сняться ті жахіття . ну а після ми переїхали сюди він якраз мав виходити з тюрми , я думала він мене тут не знаде , але я помилялася . Думаю він хоче мені помститися , за те , що перебував в тюрмі , але я завтра ж змову поїду в поліцію , думаю цього  разу йому дадуть більше - ця розмова мені давалася важко , як рука Дмитра , якою він мене тримав забирала частинку болю 

- Боже , що ти пережила - шоковано відповів чоловін - я його прибю*ю - різко повідомив він 

- Ні , ти що , тебе ж посядять , а ти мені на волі потрібен - особливо останні слова я вимовила так , щоб він їх не почув , але мабуть все було марно , бо він якось так загатково посміхнувся 

- Що ж ти пережила  , дівчинко моя - ще дужче обіймає мене .

- Мені здається , що там був ще один чоловік  ? Точно , ще ж він і вдарив його - згадую потрохи події 

- Так , ще був поліцейський , він якраз їхав на роботу , тому зупинився і заарештував його , зараз нападник в полізії , він сказав , що завтра тобі потрібно з*явитися в поліції , щоб написати заяву - розповідає все , що було після того , як я втратила свідомість 

- Завтра я обовязково поїду з батьками , дочері сьогодні мама дізналася , що я працюю , тому думаю , що її потрібно дізнатися все , що я приховувула за два тижні - справді я хочу розповісти батькам про моє всиновлення , і хочу дізнатися , що вони мені на це скажуть

- Тобто , ти хочеш розповісти їй , що знаєш про всеновленні ? - шоковано запитує 

- Так - коротко відповідаю і в повітрі повисла тиша .

- Ти настільки сильна - через пару хвилин відповів він .

- Та мабуть  - тільки зараз я задумалсь , що пережила .

- А скільки зараз годин ? - запитую , бо пообіцяла мамі не затримуватися 

- Третя година - спокійно відповідає .

- Щоо ?  Так я ж мала бути в кафе - розумію , що додому ще не потрібно , але в ту ж хвилину згадала , що зараз моя зміна 

- Так , що ти так хвилюєшся , бос же перед тобою - усміхається на всі тридцять два .

- Дмі , ще не смішно , я прогулюю роботу - намалаюсь доказати йому , що так не має бути

- .Не переймайся ти так , зараз в кафе Агнеса , а ти вийдеш за неї в суботу , а зараз вважай , що в нас вихідний- заспокоює мене .

- А чому в нас - не з разу розумію його слова . 

- Ну як чому ,  я теж мав буть на роботі - знаву так мило посміхається мені 

- Ааа , ну тоді зрозуміло - такаж заливаюся сміхою 

- Може щось перексимо ? - пропонує хлопець 

- Можна  - після цих слі він піднімається , одає мені руку , і так ми виходимо з спальні , проходимо крізь каледор і я згадую ту ситуацію , коли він привіз мене додому після дискотеки , доки я все розглядаю ми догодимо до кухні , і тільки тоді Дмитро відпускає мою руку . Поті щось дістає з духовки і клоде підігріватись в мікрохвильову пічку  , з холодильника дістає ковбасу і сир і почитає їх нарізати .

- Може тобі щось допомогти ? - пропоную йому свою допомогу .

- Ні , ти що , відпочивай -швидко відповів він 

- Ну чому ,  я не можу так сидіти , давай , я хоч щось допоможу - всетаки настоюю на своєму 

 - Ну гаразд , але ти сидиш тим , я все тобі подам , домовились ? - питає в мене 

- Добре - погоджуюся з ним , і бачу як він  ночинає віставати продукти для салату . 

- Ось , на поріж помідори і огірки - кладе продукти на стіл , помід дістає дощечну і ніж і також мені дає .

Разом ми швидко приготували обід , так трішки з запізненням , але нічого . Поївши я попросила Дмира , щоб він відвіз мене додому .

- Так звісно , але спочатку може вип*мо ще чаю ? - запроповував він після смачного обіду , доречі він дуже смачно готує лазаню , спочатну я почумала , що це готувала жінка , але потім запитала його і він запевняв мене , що готував сам .

- Можна - погоджуюсь з ним .

- Добре , ти тоді йди до вітальні ,  а я заварю чаю 

- А можна мені тут посидіти ? - запитут в нього , можниво з мого боку це було не гарно , але я запитала 

- Так , звісно , я подумав , що у вітальні тобі буде комфортніше - зауважив вчитель . 

- Я тебе тут почекаю - запевняю його 

- Добре - кородко відповів і поставив воду кипятитись . Доки вода закипала він весь час пильно дивився на мені , я вже навіть пожалкувала , що не пішла до вітальні .