Глава 22

Ну ось , зараз я в піднесиному настрої , і з усмішкою на обличчі прямую в кабінет історії , аже там має відбуться урок усторії , і це одначає , що я знову зустрінусь з Дімою , звісно ми могляб зустрітися і на роботі , але останнім часом я всюди шукаю його погляд, усмішку , і зараз всі мої думки сходяться тільки на ньому .

Зайшовси до класу його там не було , я зайняла своє робоче місце , за три хвилини до початку уроку він прийшов , і як завжди в стогий образ його не покидав , чорна водолазка , класичні штани , сірий піджак , все це йому дуже личито . Хоча образ у нього і стогий , проте очі горарил засвім інше , ніжний погляд , яким він на мене дивився змусив забуть про все , і просто посміхатись на всі тридцять два , якими мене нагородила матінка природа .

Спочатку він запитав хто відсутній , помім почав перевірку домашнього завняння і вже після почав пояснювати новий матеріал . Мені надзвичайно подобається те , як він проводить урок , але я досі не можу збогнути , як він може навчати дітей і відкивати свою менежу кафе , адже це дві зовсім різні речі . 

Я завжди помічала його погляди на собі , а коли він стояв позаду мене , то моя шкіра вкривалася мурахами , з одного боку я хотіла , щоб був дзвінок , щоб втекти від цього прискіпливого погляду , але з іншого я просто хотіла дивитися в його неземні очі , але мені так і не судилося дивитись в ці неймовірні очі тому , що продзвенів урок , і вчі учні покинули кабінет .

 Інші уроки проходили як зазвичай , пішля школи я попрощалась з дівчатоми і направилась до "лавандова знахідка " . можливо запропонувати Дмитру переїменувати ? Тані , він не стане мене слухати . хто я йому така ? Так все Софія викидуй ці думки з голови , але я вже за хвилину в мене просто пішов світ з під ніг . Що він тут забув ? 

Перше що стало мені на думку це зробити вигляд , що я його не помітила і з таким виглядом дійти до кафе . ну чому воно так далеко знаходиться ? Одразу почала дивитись в різні боки , чи є хто поряд з людей , але як тільки почала озиратись  ,то зрозуміла , що зовсім одна їду цією вулицею . За що це мені все ? 

Пришвидшивши крок і надівши капішон , щоб він не побачив моє бличчя , молилась , щоб дійти до роботи і як на мене мені б вдалось , але несподівано я відчуула його вожку руку в себе на плечі , саме в цей час перед очима пролетіли всі мої сімнодцять років , дитинство , юність , згадала всіх родичів і вже стигла попрощатись з ними 

- Ей , ти далеко зібралася ? грубим голосом запитав він .

- Так - ледь вимовила ці слова .

- Як на мене ти вже нікуди не поспішаєш - нагло посміхався він

-  Ні , я спровді поспішаю , тому пропустіть мене - настільки холодним поном відповіла , що сама спочатку не зрозуміла , що ці слова злеиіли з моїх уст ю

- Тепер ти від мене нікуди не дінешся , зараз нема твого рятівникаа - знову нагло посміхається він і ще дужче зтискає мою руку .

- Негайно відпустіль мене , а то я буду кричати - погрожую йому , але мої слова на його фоні нічого не значать . 

- Кричи , ти не бачиш , що тут нікого нема ?- знову нагло посміхається , і зараз я чікто чую запах алкоголю 

- На допомогу - всетаки вирішую кликат на допомогу , але як тільки я почитаю кричати він какриває споєю долонею мій рот і тепер я взагалі нічого не зможу зробити ,

- Ну що , і що ти тепер зробиш ? - зую його радісний голос - правильно нічого , тому роби все , що я тобі сказав . Зрозуміло - запитує в мене 

-  Я нічого не можу йому відповісти , тому просто киваю головою 

- Молодець , зараз ти ідеш зі мною і спробуй тільки втекти , думаю твої батьки ще хочуть побачити тебе живою - від цих слів мені насправді стає страшно 

- Нікуди вона з тобою не піде , здається я вже попереджав , щоб не бачив тебе поряд з дівчиною ? - від шоку я навіть не змогла зрозуміти хто це говорить , а так як він стояв позаду мене то обличчя його на було видно . 

- А ось і твій захисник - різким рухом він повертає мене так , що  я бачила хто там стоїть і одразу притягує до себе так , щоб я не змогла втекти 

- Дім - ледь чутно вимовила я і по щоках покотилися сльози , але після подальших дій нападника я взагалі забула як дихати , він приклав ножа до моєї шиї , ось зараз все дуже серйозно ,

- Не чіпай її - не своїм голосом закричав Дмитро .

 - А то що - промовив чоловік 

 - Якщо з голови Софії впаде хоч один волосок , я перетворю ваше життя на пекло - погрожує йому Дмитро . 

- А ти їй взагалі хто , що так переживаєш за неї ? - цікавиться 

- Тобі це не потрібно знати , і відпусти дівчину , негайно - наказує йому 

- Хах , нізащо - по складай вимовив чолокік , але несподівано іззаду його хтось б*є , чоловік падає на землю , якиїсь незнайомий чоловік швидко хапає від нього ножа , перевертає його на спину , доки той ще не встих оговтатись і міщно стискає нападнику руки , доки я шоковано спостерігаю за цим всім , розумію , що міцно стиснута в ціїхось обіймах , я тільки розумію що ще Дмитро , то також обіймаю його , по очах досі стікають слбози , мій р*ятівник щось шепоче на вухо , але я нічого не розумію і просто ще дужче обіймою його за шию 

- Дмитро ...- це були мої останні слова , які я памятаю . 

Повільно розплющую очі і взагалі не розумію де знаходжуся , голова страшенно болить , все тіло ломить і єдине , що я хочу ще воду , повільно піднімаюся і опитаюся на стіну , яка знаходиться біля ліжна . Спочатку розглядаю кімнату , вся вона зроблена в сіро - коричневих тонох , стіни чорні , а вся мебель коричнового кольому . Потроху піднімаюсь з лішка і маленькими кроками повзу до дверей .

Як вам така глава?  Мені приємно, що ти читаєш мою книгу, але не забувай поставити ⭐⭐⭐ і залишити коментар. 

Люблю вас ❤❤ ❤ . Приємного читання.