Глава 12
Пішли зробили так , як просила Сніжана Вікторівна і на це потратили цілий урок . Після цього ми направились до спортзалу де мав відбутися урок фізичної культури.
- Ну що ти з ним розмовляла? - питаю у Юлі про ту ситуацію.
- Ще ні. Незнаю мені так страшно - відпрвідає вона, коли ми вже від стаємо від дівчат.
- Чого ти , не бійся піди просто вибачся, і все - запевняю її.
- Ага все . Як я після цього просто піду і подивлюся йому в очі - Мабуть я залишу після уроку - сумно відповідає.
- Добре , як хочеш, бажаю удачі - обіймаю дівчину, щоб хоч якось заспокоїти її
- Дякую - обіймає мене. Ціілий урок ми ходили здавали нормативи бігали , скакали , качали прес, хлопці грали волейбол. Урок виявився виснажливим, тому ми пішли до столової , а Юля залишилося , так, як і обіцяла. Що там відбувалося не знає ніхто, але я обовязково дізнався, думаю вона мені розповість.
- Соня ти, що нічого не будеш- питає Маша.
- Та до мене бабуся приїхала так відгодувала так , що їсти тепер тиждень не буду - жалуюсь.
- Ой я знаю як це , але я не відмовлюся від цієї запашної булочки - весело відповіда Маша.
- Ну звісно бери якщо хочеш - запевняю її.
- Смачного вам - відповідає Аня коли ми вже сидимо за столом .
- А де Юля ? - питає Маша
- Вона повернулась до класу , їй щось потрібно було взяти з портфеля - на ходу придумала відмазку , щоб якось допомогти Юлі
- Зрозуміло Дякую і вам - відповідає Маша . Двчата смачного перекусили, а я просто сиділа і пила чай . Потім ми повернулися до класу де вже чекала Юля
- Я чекаю подробиць - сказала так , щоб почула тільки Юля
- Ну звісно - якось неоднозначвам відповіла дівчина.
Я тільки продзвенів дзвінок заходить вчитель геометрії , к завжди дата , класна робота і починаємо плідно працювати . Розв'язувати різні формули , задачі , теореми . Цей день пролетів досить швидко , я навіть не помітила, як скінчився сьомий урок . Після цього я вирішила , що добре було б було піти в кафе , де вчора сиділи з Юлею. Тому попрощавшись із дівчатами , я направила саме туди. На вході я побачила вивіску , що потрібен офіціант тому, я направила саме до дівчинки , років двадцяти, яка готувала каву , чи чай не пойму , але я вирішила підійти і познайомитись
- Привіт, зробиш будь ласка лате - роблю замовлення і сідаю за барну стійку.
- Так звісно - починає виконувати моє замовлення.
- Я Софія - починаю першою наше знайомство і простягаю їй руку
- Агнеса , дуже приємно - потискує руку
- Я тут побачила у вас вивіску що потрібен офіціант ?- цікавлюся, коли моє замовлення стоїть навпроти мене
- Звісно шукаємо, вчора ввечері звільнили офіціантку за те , що вкрала гроші з каси тому зараз шукаємо - спокійним тоном відповідає.
- Може я знаходжусь на цю посаду - задаю їй питання.
- Ну не знаю. Тобі скільки років ? - питає.
- Сімнадцять - відповідаю
- Ну неповний робочий день тобі дозволена, але потрібно буде домовлятися і це змішувати з навчанням.
- А він злий - питаю у Агнеси
- Ні, а точніше я не знаю , я тут також недовго, але прийняв від мене добре - розповідає свою історію дівчина.
- Якби ж і мені пощастило - сумно відповідаю.
- Не переймайся, все буде добре, пий своє лате, а то холодне - відповідає Ангеса і показує на чашку.
- Може йти і ти за компанію зі мною вип'єш - пропоную дівчині.
- Думаю, що можна я пила тільки зранку - погоджується.
- Розповіш мені щось про цю роботу .
- Ну що розповідати , робота не важка головне знати користуватися автоматом і швидко ходити, відносити замовлення вчасно. Маєш встигати прийняти закази незважаючи що в тебе двадц'ять людей в кав'ярні чи хотя би дві. Бувають дні , що вже ввечері ти не можем стати на ноги , а бувають такі щоб було всього , десять клієнтів
- Зрозуміло, а коли шеф буде на місці - питаю у дівчини.
- Зараз його немає , але завтра після обіду він вже буде - відповідає вона.
- А можу я тобі дати свій номер телефону , коли завтра він прийде то ти зателефонуєш мені і я під'їду щоб домовитися за роботу - пропоную їй.
- Так звісно диктуй номер - я швидко передувала їй номер телефону , , швидко допила своє лате, гарно подякувала , заплатила за свої замовлення , попрощалась і покинула кав'ярню .
Вечір :
Додому я не спішила тому, що знала що в батьків не буде Даня точно вже вдома я не хотіла його бачити, тому просто пішла в парк . Знаю , що потім буду жаліти бо багато уроків на завтра , які потрібно зробити, але все ж таки направилась до парку . Гуляла приблизно годину , а можливо й більше . Коли вже сильно зголодніла і замерзла тоді направила додому.
- Агов я вдома - як тільки заходжу в квартиру гукають з порогу , але мені так ніхто не відповів , тому направили до кухні з надії щось перекусити , де зустріла Даню який їх суп.
- Привіт - вітаюсь першою.
- Ага - крізь зуби відповів він .
- Батьки ще не повернулися ? - запитую його
- Ні - так само грубо відповів він - ось, я вже до'їв помий за мною тарілку
- Звісно - що , ще я могла відповісти. Підійшла до плити і почала нагрівати суп . Швидко прикусивши , помила посуд.
Після цього я правилась до своєї кімнати , де до вечора сиділа за уроками так як кінець року і на носі всі контрольні . Багато часу витратила на повтор матеріалу , тому що школу хочу закінчити на відмінно , а на це потрібно багато зусиль . А зараз навіть не знаю , як я буду змішати роботу з навчанням, але сидіти в батьків на шиї далі я не збираюсь. Вони на мене вже багато зусиль витратили виховали, доглядали, годували , одягали. Я рада , хоча б за тебе, що потрапила саме в таку сім'ю.
Після цих спогадів на очі знову навернулися сльози, тому я відклала всі уроки так , як думати більше не можу і поринула в міцний сон . Уночі я відчула , що нібито хтось зайшов в мою кімнату і накрив мене ковдрою .